схема аналізу уроку правознавства

СХЕМА

АНАЛІЗУ УРОКУ ІСТОРІЇ, ПРАВОЗНАВСТВА

1  Готовність вчителя й учнів до уроку:

•  підготовка дидактичного, роздаткового матеріалу, інших засобів навчання;
•  знання вчителем програмних вимог, інструктивно-методичних матеріалів з викладання історії, правознавства;
•  планування навчального матеріалу, доцільність формулювання мети уроку, вибір типу уроку у відповідності з його метою;
•   врахування вікових, індивідуальних особливостей школярів, підбір диференційованих завдань.
• 2  Зміст уроку:
•   відповідність змісту меті уроку;
•   які завдання уроку, чим вони обумовлені, як в них відображається сучасні підходи до мети і змісту шкільної історичної освіти;
•    в якій мірі навчальний матеріал уроку відповідає вимогам та  змісту освітньої галузі „Суспільствознавство”,  як в змісті уроку відображені нові факти історичної науки, сучасні підходи до аналізу й оцінки минулого, наявність неоднозначних версій с приводу фактів, які вивчаються;
•   наскільки взаємопов’язані були етапи уроку? наскільки цілісним і внутрішньо логічним було все заняття? Як формувалися опорні       знання, використовувалися внутріпредметні та між предметні зв’язки;

• 3  Характеристика методів, прийомів та засобів навчання:
•   оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;
•   що (або хто) був для учнів основним джерелом інформації по новій темі? Як він був представлений (єдиний і безапеляційний, один з достовірних, спірний тощо). Чи навчав вчитель школярів прийомам критичного аналізу історичних джерел?
•  у чому полягає навчальна праця учнів? Організація самостійної роботи школярів: постановка проблемних питань, пізнавальних задач, формулювання логічних завдань, формування в учнів навичок самоосвіти;
•   прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів, способи  формування сталого інтересу до вивчення історії;
•    залучення учнів до творчої роботи щодо сприймання й осмислення нового матеріалу;
•    роль і місце наочності у навчальному процесі;
•    турбота по подоланню перевантажень учнів навчальною роботою;
•    використання на уроці підручника, інших джерел знань;
•    використання активних та інтерактивних методів навчання, традиційних та інноваційних технологій, впровадження досягнень історичної науки, передового педагогічного досвіду.
• 4  Поведінка учнів на уроці:
•    характеристика пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери особистості учнів (сприймання, пам’яті, уяви, почутті,  волі, мови);
•    взаємостосунки вчителя й учнів (дисципліна; відношення учнів до матеріалу, що вивчається, атмосфера творчого пошуку тощо);
•    відношення учнів до навчальної діяльності, методика організації самостійної роботи;
•    активність учнів протягом уроку.

5 Реалізація вчителем основних функцій, педагогічний такт,  прийоми співтворчості, співробітництва.  Педагогічна техніка  вчителя.

6 Результати навчання:

•   обсяг, зміст домашнього завдання, їх диференційований характер;
•   сть знань, уміння навичок учнів; методика оцінювання навчальних досягнень, об’єктивність оцінювання;
•   засвоєння учнями історичних понять, причинно-наслідкових зв’язків між подіями, розуміння закономірностей розвитку суспільства, уміння характеризувати й оцінювати історичні явища і події;
•   сформованість системи наукових знань, глибина засвоєння учнями змісту світоглядних ідей;

•   знання найважливіших теоретичних положень, висвітлених у працях видатних вітчизняних та зарубіжних істориків й правознавців, архівних та державних документів, вивчення яких передбачено програмою;
•  формування загально навчальних умінь і навичок самостійно здобувати знання: складати план вивченої теми, конспекти, доповіді, виділяти основну думку та суттєві моменти матеріалу, який вивчається.