Уроки та позакласні заходи з комп’ютерною підтримкою

Уроки та позакласні заходи з комп’ютерною підтримкою

  

Дані методичні матеріали вміщують розроблені уроки історії та виховні заходи з предмета з використанням комп’ютера. Значне місце відводиться краєзнавчим матеріалам.

Представлені у посібнику матеріали стануть корисною підмогою у роботі для вчителів історії.

З досвіду роботи членів творчої групи вчителів історії

Керівник групи – Грицай А.О., вч. Ічнянської гімназії ім..Васильченка

Члени групи:

Кутова Т.М. – вч.Дружбинської ЗОШ І-ІІІ ст.

Потієнко Т.А.- вч. Парафіївської ЗОШ І-ІІІ ст..

Толочко Л.В. – вч.Іваницької ЗОШ І-ІІІ ст..

Хоменко О.В. – вч.Іржавецької ЗОШ І.ІІІ ст.

  

Упорядник: Мілютенко О.А., методист РМК

  

Вступ

Сучасний процес навчання історії характеризується все більш широким застосуванням в ньому комп`ютерних технологій.

 Поєднуючи в собі вартості багатьох традиційних інформаційних технологій, комп`ютерні технології дозволяють істотно оптимізувати процес навчання історії. Він може стати більш цікавим, емоційно насиченим, динамічним і наочним; комп`ютерна технологія також здатна індивідуалізувати і диференціювати навчальний  процес; реалізувати його творчий характер,  активізувати навчання.

Крім цього, комп`ютерні технології дають можливість на якісно новому рівні вивчати різні курси історії. Вони надають інформацію в зручній для учнів формі – у вигляді графіків, таблиць, діаграм, екранних картинок.

Виконуючи функцію інформативного супроводу історії, комп`ютер здатний істотно полегшити процес оволодіння учнями як репродуктивними уміннями, так і загальнологічними (систематизацією, класифікацією, аналізом і синтезом), а також рефлексивними (умінням опрацьовувати статистичні дані, здійснювати збір, упорядкування і аналіз інформації).

Інструкція користувача

Даний електронний посібник розрахований для роботи в програмі Microsoft Word 2003. 

Щоб відкрити презентацію відповідної теми потрібно: натиснути клавішу Ctrl і не відпускаючи її стрілкою миші два рази клікнути на потрібній темі.

  

Зміст

1.Вступ

2.Урок «Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава в Києві. Розбудова Києва. « Руська Правда»

3.Урок « Культура Київської Русі у 2 половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.»

4.  Урок «Виникнення Запорозької Січі».

5.Урок «Аграрні реформи австрійського та російського самодержавства у ІІ половині ХІХ ст. та їх наслідки для України»

6.Позакласний захід «Козацька слава Ічнянського краю»

7. Виховний захід, присвячений Дню міста Ічні «Шляхами віків»

8. Виховний захід  «А жінка в світ приходить для любові...»

  

Тема.  Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава в Києві. Розбудова Києва. « Руська Правда».Церковне та культурне життя. Відносини з іншими державами ( слайд №1)

Мета.   Ознайомитися з політикою Ярослава Мудрого, пояснити роль права і підкреслити особливу заслугу князя Ярослава у створенні єдиного збірника законів Київської держави--- « Руської правди»; вчитися  працювати з історичними джерелами, вмінню аналізувати їх, робити висновки, розвивати творчу уяву ; виховувати патріотичні почуття. ( слайд № 2)

Тип уроку. Комбінований

Форма уроку. Урок-дослідження

Обладнання: історична карта, портрет Ярослава Мудрого, фотографія Софії Київської, літопис «Повість минулих літ».

                                        Хід уроку

I.                  Організаційний момент.

II.               Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування

1)    Назвіть напрямки зовнішньої політики Володимира Великого.

2)    Назвіть напрямки внутрішньої політики Володимира Великого.

3)    Які релігійні реформи були проведені Володимиром Великим?

4)    Чому він обрав християнство?

5)    Коли відбулося хрещення Русі?

III.           Вивчення нового матеріалу

1.     Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. ( слайд 4)

Розповідь вчителя.

Учитель розповідає про усобну боротьбу. Яка розпочалася між синами Володимира Великого після його смерті. Пояснює причини цієї події.

Словникова робота.

Учні висловлюють свої думки щодо визначення поняття усобиці , а вчитель записує їх на дошці. Потім разом з учнями вчитель обирає найточніше визначення, а учні записують його в зошити для запису історичних понять.

2.     Утвердження Ярослава в Києві. Зовнішня і внутрішня політика Ярослава Мудрого.

Читання віршів про Ярослава Мудрого

Імення він прекрасне мав і ним себе прославив,

Також закони він писав для Руської держави.

Для європейських королів він тестем був і сватом,

На різних мовах говорив та ще любив читати.

Засяяв ти, як зірка ясна: бо за тебе Україна процвітала горда, щасна.

Добрий, чесний ти й розумний, справедливо став судити---

Ти сильнішим не дозволив слабших кривдити й гнобити.

Міцно владою держав ти пребагату Україну---

І на ворога водив ти свою смілую дружину.

… Ти князів до згоди кликав, як дітей та рідна мати: Знайте всі, що тільки згода може тривко будувати.                                                                              

Після декламації віршів учні висловлюють свої думки про князя як особистість. Учитель пов’язує їх відповіді з наступним етапом роботи:

Чи співпадуть ваші думки з історичною дійсністю? Це ми зараз почуємо.

Адже ваші однокласники готували вдома творче завдання по пошуку інформації про життя і діяльність Ярослава Мудрого.

Виступ учнів-експертів  про життя Ярослава Мудрого та його політику.

Учні виступають від імені Ярослава Мудрого.

Робота зі схемою

Прослухавши інформацію, учні під керівництвом вчителя будують схему «Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого»

                                Політика Ярослава Мудрого

                                                   

Учитель пропонує учням додати до схеми стрілочки і записати напрямки діяльності Ярослава Мудрого самостійно.

3.     Розбудова Києва.

Робота в групах

Кожній групі дається завдання: опрацювати текст параграфа і підготувати коротку доповідь  про:

-1-ша група: Софію Київську; ( слайд 4)

 2-га група: Золоті ворота; ( слайд 5)

Потім представники від команд повідомляють одна одній про досліджену інформацію.

Учитель доповнює розповідь учнів про інші новобудови, які були здійснені Ярославом Мудрим:

- Києво- Печерська лавра; ( слайд 6)

- церкву Благовіщення святої Богородиці;

- монастир святого Георгія;

- монастир святої Орини.

4. «Руська правда» ( слайд 7)

  Розповідь вчителя

Учитель пояснює важливість і необхідність для Київської Русі такого документу як « Руська правда».

Після цього проводиться фронтальне опитування:                                     

1)    Яку роль у суспільстві відіграють закони?

2)    Яке значення для Русі мала « Руська правда»?

3)    Прочитайте уривок з « Руської правди» і скажіть, як карали в Русі злочинців?

Учитель підводить учнів до висновку, що за часів Ярослава Мудрого відносини в Київські Русі стали біль законними.

4.     Культурно-освітнє і церковне життя.

Робота в групах

Як і в попередніх завданнях учні  опрацьовують текст параграфа по різним питанням:

--- церковна діяльність князя; ( слайд 8)

--- культурно-освітня діяльність. ( слайд 9)

Групи роблять повідомлення, а вчитель коментує їх відповіді.

6.Відносини з іншими державами

Розповідь вчителя супроводжується демонстрацією слайдів ( слайди 10-15)

Вчитель розповідає про відносини князя з іншими державами, а учні самостійно складають схему:

                                     Русь                         У

 

        Н

                        Ф

    

IV.           Узагальнення і систематизація знань

Фронтальне опитування?

1)    Чому Ярослава називали Мудрим?

2)    Чому за його правління не було усобиць?

3)    Яке значення документу « Руська правда»?

4)    Чому Ярослава називали тестем Європи?

5)    Як звали першого митрополита Київської Русі?

Гра « Історичний ланцюжок»

Учні вже поділені на групи:

- Кожна група повинна поєднати фраза за фразою якесь історичне твердження, про яке говорилося на уроці. Наприклад:

Софія Київська--- побудована у 1037році---Ярославом Мудрим--- на місці перемоги над печенігами--- найвеличніша споруда того часу в Київській Русі і т.д..Завдання групам дає вчитель.

V.Підсумок уроку. Вчитель оцінює роботу учнів. 

Тема:Культура Київської Русі у 2 половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

Мета уроку: аналізувати особливості культури Русі періоду політичної роздробленості, характеризувати розвиток освіти, науки, літописання, архітектури та мистецтва; розвивати навички самостійно шукати інформацію і аналізувати її; будувати усні висловлювання на основі опису.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма проведення: урок – екскурсія

Підготовчий етап

Тривалість  - 1 тиждень

Ознайомлення з правилами гри

Завдання: уявити себе екскурсоводами музею: 1 зал – «Розвиток освіти та науки»; 2 зал – «Усна народна творчість та літописання»; 3 зал – «Книжкова справа»; 4 зал – «Розвиток архітектури і мистецтва»

Підготовка необхідних атрибутів: підібрати ілюстрації(слайди): карта Київської Русі часів роздробленості, зображення берестяних грамот, обкладинки «Повісті минулих літ», першої сторінки Остромирового Євангелія, план Успенського храму, Юріївської церкви у Каневі, Іллінської церкви у Чернігові, церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Києві, П’ятницької церкви,  Спасо – Преображенського та Борисоглібського соборів  в Чернігові

Вивчення  додаткової  літератури:

1.     Аркас М. Історія України-Русі. – К. : Вища школа, 1993.

2.     Грушевський М. історія України – Русі. – К. Либідь, 1993.

3.     Толочко П. Київська Русь. – К. Абрис, 1996.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми з вами вирушимо до уявного музею на екскурсію присвячену культурному розвитку Київської Русі в період феодальної роздробленості. Кожен виступить в ролі екскурсовода в одному із залів музею. Наприкінці своєї розповіді кожен екскурсовод поставить запитання до слухачів.

ІІ. Ігровий етап

Учитель (використовую слайд №1 «Карта Київської Русі»).

-         Що таке феодальна роздробленість?

-         Назвіть найбільші князівства, що утворились на території України в Другій половині ХІ -  першій половині ХІІІ ст..

Сьогодні ми мандруємо залами уявного музею, присвяченого культурі Київської Русі періоду другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст.. Зауважу, що феодальна роздробленість не мала негативного впливу на формування культурної спадщини. Щоб довести цю думку, запрошуємо вас до залу «Освіта і наука»

 1 екскурсовод

У середньовіччі освіта, наука й культура розвивались під безпосереднім впливом церкви.

Християнське богослужіння потребувало грамотних людей і церква їх виховувала. Відомо, що в Київській Русі були школи двох  видів. В одних готували священнослужителів. У них викладали читання, письмо, спів, богослов’я. Школи вищого типу, для дітей «лучних людей» вивчали філософію, риторику і граматику. Про поширення писемності свідчать написи на посудинах, каменях, цеглинах, хрестах, іконах, мечах. Своєрідним церковним графіті є написи знайдені на стінах соборів, зроблені прихожанами та служителями храмів. Ці записи були зроблені представниками різних верств населення: купцями, княжими людьми, прочанами, монахами і свідчать про те, що грамотою володіло багато людей. (Слайд № 2)

Унікальними є «берестяні грамоти» - це написи на корі берези – бересті. По суті це були листи, які писали городяни з приводу різних господарських справ: купівлі землі, боргових зобов’язань, а також заповіти на випадок смерті чи повідомлення про врожай або неврожай в господарствах.  Текст продряпувався, видавлювався писалом – загостреним металевим або кістяним стрижнем. Вперше берестяні грамоти було знайдено в Новгороді. На території України їх було виявлено у Звенигороді. (Слайд №3 берестяні грамоти, інструменти для письма)

Розвиток торгівлі і інтенсивне будівництво вимагали знань з арифметики. На той час люди знали чотири арифметичні дії, дроби, формули для обчислення для обчислення процента та площі круга. У вимірюваннях застосовували засоби дані людині природою: долоня, п’ядь ( відстань між витягнутими великим і середнім пальцями), лікоть, сажень (відстань між витягнутими руками).

 У ХІ – ХІІІ ст.. набула розвитку медицина. Лікували хворих не тільки народні лікарі, знахарі і волхви. Професійно лікуванням займалися ченці. Найвідомішим з них був лікар Агапіт. Онука Володимира Мономаха княгиня Євпраксія склала медичний порадник «Мазі»

Запитання

Про що свідчить розвиток писемності і науки у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.?

Учитель. Які нові поняття зустрічались в розповіді учня?

(Берестяні грамоти, п’ядь, лікоть, сажень)

Дайте визначення цих понять.

Переходимо до наступної зали, де ознайомимось з розвитком усної народної творчості та літописання.

Пригадайте, що таке літописи.

2 екскурсовод

Усну народну творчість складали народні обрядові пісні, перекази, легенди, заговори і заклинання, казки, загадки, прислів’я, приказки. Особливе місце посідали пісні-билини. Хто не знає билин про Іллю Муромця, Добриню Нікітіча та Альошу Поповича? Головною темою билин була боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності та величі  Русі. ( Слайд №4 картина Васнєцова «Три богатиря»)

З ким боролися герої билин?

3 екскурсовод  (слайд № 4) обкладинка «Повісті минулих літ», визначення: літопис – історико-літературний твір, в якому розповідь велася за роками.

Самобутнім явищем у літературі є літописи.  Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані при складанні «Повісті минулих літ», створеної ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором за часів князювання Володимира Мономаха. (Слайд № 5 Нестор-Літописець) У цьому творі розповідається «звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати і звідки земля Руська взялася». Твір містить важливі документи великокняжого архіву, які дали можливість Нестору Літописцю реально відтворити політичну історію Київської Русі. Нестор Літописець уславив героїчні перемоги і успіхи князів, але несхвально ставився до між князівських чвар, свідком яких він був.  У «Повісті минулих літ» вміщено такі літературні твори, як «Повчання»  дітям  Володимира Мономаха,оповідь про засліплення Василія Теребовлянського, а також візантійські і західноєвропейські пам’ятки писемності. Продовженням «Повісті минулих літ» є Київський і Галицько-Волинський літописи, які описують події ХІІ і ХІІІ століть.

Запитання

Чому «Повість минулих літ» Нестора Називають історико-літературним пам’ятником доби Київської Русі?

Учитель. Запрошую усіх до наступної зали «Книжкові пам’ятки», але перед цим нам потрібно провести словникову роботу. Запишіть в зошити нові поняття: мініатюра, заставка, ініціал.

4 екскурсовод

Потреба у книгах викликала появу окремого ремесла – книжної справи. За відсутності друкарень книгу переписували від руки. Цим займались перекладачі, переписувачі, художники, палітурники, майстри, що виготовляли пергамент. Переписування та виготовлення книг було зосереджено при монастирях. Книги були дуже дорогі: за 8 гривень можна було купити один молитовник, і за такі ж гроші можна було придбати добротний будинок або 12 гектарів землі. (Слайд №6 ). Обкладинку книги виготовляли дуже ретельно. Її оформляли золотом або сріблом і  коштовними каменями. Праця книго писців дуже цінувалась. Адже крім знання грамоти , вони повинні  були володіти майстерністю красивого письма. Стародавні книги прикрашали мініатюри. Початок книги чи розділу був виділений заставкою, яку виконували в багатому, святковому стилі з чіткими лініями, на які не шкодували золотої фарби. Перша буква тексту – ініціал – завжди був великим. Його часто перетворювали у складний малюнок із зображенням звірів, рослин, різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою з додаванням золота.

Рукописи, які ви бачите на слайдах збереглися до нашого часу й нині становлять величезну цінність і свідчать про високий рівень книжкової справи на Русі. Це «Остомирове Євангеліє» перекладене з грецької мови і переписане в Києві в 1056-1057 рр. дияконом Григорієм  для новгородського посадника Остромира та «Ізборнік Святослава» переписаний з болгарської, який став по суті першою руською енциклопедією.

 Зразком власної літератури, в якій відображено народні традиції, національну самосвідомість і прагнення володарів Київської Русі відстояти свою державу у боротьбі з кочівниками та зберегти її єдність, не допустити роздробленості є такі твори як «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та «Слово о полку Ігоревім …» невідомого автора. (Слайд № 8)

Запитання

Висловіть припущення: книга належить до пам’яток матеріальної чи духовної  культури? Відповідь обґрунтуйте.

Учитель. Переходимо до останньої зали, в якій дізнаємося про особливості архітектури і мистецтва  другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст.

Давайте пригадаємо деякі поняття пов’язані з архітектурою.

Що таке мозаїка?

Що таке фреска?

Запишіть новий термін: майоліка – випалена глина, вкрита поливою(емаллю) та малюнками.

5 екскурсовод.

Із другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст. до наших днів збереглася достатня кількість кам’яних будівель, щоб скласти уявлення про архітектурний образ тогочасних міст Київської Русі. В ХІ столітті будівництво поширюється  з Києва на інші давньоруські міста.

Для архітектурного стилю другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст. притаманні пропорції, певний геометризм, підкреслена замкнутість об’ємів. Зразком слугував Успенський храм Києво-Печерського монастиря, зведений у 1078 році. (Слайд №9 ) У 30-80-ті роки ХІІ ст. архітектура спрощується, а оздоблення стає все менш вишуканим. В ті часи починає поширюватися замкова архітектура – князі будують замки для оборони своїх земель, водять укріплені феодальні садиби та монастирі, у яких можна було відсидітись під час нападу ворогів. З’являються ознаки фортечних споруд, важких, могутніх, з вікнами-амбразурами. Характерними  пам’ятками цього періоду є Юріївська церква у Каневі (1144).  Борисоглібський собор та Іллінська церква в Чернігові (1128)

Починаючи з 30-х років ХІІ ст., у зв’язку з політичною роздробленістю Київської Русі, посилюється значення міст-столиць удільних князівств. Місцеві майстри все більше використовують місцеві будівельні  матеріали. За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яний Успенський собор та князівський палац. Єдиною пам’яткою того часу в Галичі збереглася до наших днів є церква Святого Пантелеймона.(Слайд № 10)

Наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. змінюється архітектурний стиль. Будівлі того часу витягнуті догори і нагадують вежі. Новий архітектурний стиль найбільш виразно проявився в побудові П’ятницької церкви в Чернігові збудованої руським зодчим Петром Милонегом .

Із церковною архітектурою пов’язані такі види мистецтва, як живопис, іконопис, художня різьба на камені(Слайд № 11 плити ст. 336 КР), мозаїки і фрески, майоліка. (Слайд №12)

З кінця ХІ ст. стає відомою іконописна майстерня Києво-Печерського монастиря. Тут писав ікони відомий художник Алімпій, який вчився у царгородських майстрів. (Слайд № 13)

Високого рівня набуло в Київській Русі ужиткове мистецтво: різьба на кістці, ливарна справа, скловаріння, ювелірне мистецтво. На цих слайдах ви  бачите прикраси виготовлені в різних техніках.(слайд №14)

Запитання

Чому в 30-80-ті роки ХІІ століття  відбувається спрощення в архітектурі?

ІІІ. Закріплення знань

Учні виконують тести

1.     В якому місті починаючи з 30-х років ХІІ ст. велася білокам’яна забудова?

А   Київ          Б   Чернігів

В   Галич                 Г Переяслав

2.     Хто з перелічених діячів не належить до представників культури періоду роздробленості?

А   Агапіт                Б   Амімпій

В   Нестор               Г Осмомисл

3.     Хто є автором «Повісті минулих літ»?

А   Агапіт                Б   Амімпій

       В   Нестор             Г Осмомисл

4.     Яка з перелічених архітектурних споруд була збудована найпізніше?

А   Софіївський собор              

Б Іллінська церква у Чернігові

В  Успенський собор Києво-Печерського монастиря

Г   П’ятницька церква в Чернігові

5.     В яких творах  головною ідеєю була боротьба з іноземними загарбниками?

А   билини               Б   легенди

В   повчання  Г   літописи

6.     Яке з понять не відносимо до книжкової справи?

А   заставка             Б   ініціал

В   мініатюра           Г  фреска

7.     Встановіть  відповідність між містами та назвами храмів, що в них були побудовані.

1   Київ           А    П’ятницька церква

2   Чернігів     Б    Юріївський собор

3   Канів                   В    Успенський собор Печерського монастиря

4   Галич                  Г    Церква Святого Пантелеймона

ІV. Підсумок уроку

Оцініть рівень розвитку культури в період політичної роздробленості Київської Русі.

Що нового дізнались в результаті гри ?

Які є зауваження чи недоліки?

Як їх виправити?

V. Домашнє завдання

Повторити розділ 3 «Київська Русь у 2 пол. ХІ ст. -1 пол. ХІІ ст.» ст. 89 – 134

Презентація до уроку

https://docs.google.com/presentation/d/1U-9VRPMxmgUOK7ueKq2cLKQJmSaTwA1zWn98VWW0Ck4/edit?usp=sharing

https://docs.google.com/presentation/d/1lxhGUFF82XZpWbl3k3qcfosHZoQrwt8dJ8QhTRR6rv8/edit?usp=sharing

  

Тема : Аграрні реформи австрійського та російського самодержавства другої   половини ХІХ ст. та їх наслідки для України.

Мета уроку: ознайомити учнів із впливом реформи 1848 року на розвиток економіки західноукраїнських земель та з проведенням аграрної реформи 1861 року в Російській імперії, її особливостями та наслідками; формувати уявлення про реформи як про явище, що викликане глибокими соціально-економічними причинами і має далекосяжні наслідки; формувати навички роботи з документами, ілюстраціями, творення презентації; сприяти вихованню розуміння того, що між правами людини і соціально-економічним станом суспільства існує безпосередній зв'язок.

Обладнання: мультимедійна дошка; електронний носій з презентацією до теми уроку;   карта «Російська імперія другої половини ХІХ ст.»; підручник з історії України для 9 класу (автори О. Реєнт та О. Малій).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Основні дати:

18 березня 1848 р. – закон угорського сейму про аграрну реформу на Закарпатті;

17 квітня 1848 р. – указ австрійського уряду про скасування кріпацтва в Галичині;

9 серпня 1848 р. – поширення указу австрійського уряду на Північну Буковину;

19 лютого 1861 р. – ліквідація кріпосного права в Наддніпрянській Україні.

План вивчення нового матеріалу:

1.        Вплив реформи уряду Франца-Йосифа на розвиток економіки в західноукраїнських землях.

2.        селянська реформа 1861 року в Наддніпрянській Україні.

3.        Зміни в сільському господарстві.

4.        Капіталізація. Ринкові відносини.

Хід уроку.

І. Оргмомент.

Клас об’єднується в чотири групи за принципом «весна-літо-осінь-зима». У зошити учні записують тему уроку, план, основні дати (демонструються слайди 1-4 презентації уроку).

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1 група («весна») – опрацьовує пункт 1 параграфа 19 підручника;

ІІ група («літо») – опрацьовує пункт 2 параграфа 19 (до сторінки 137);

ІІІ група («осінь») – опрацьовує документ – уривок із загального Положення 19 лютого 1861 року про селян, що вийшли із кріпосної залежності;

ІV група («зима») – опрацьовує пункт 2 параграфа 19 (від ст. 137 до ст. 141).

(Опрацювання нового матеріалу здійснюється згідно вправи «Навчаючи – вчуся)

ІІІ. Закріплення.

1.     І група – спікер доповідає про зміни в с/г західноукраїнських земель.

( Демонструються слайди 5, 6). Учні називають західноукраїнські регіони; розказують про національний склад населення; робиться висновок (слайд 7).

2.     Прослуховується інформація на диску «Історія України»  про аграрну реформу в Російській імперії (6 хвилин).

3.     Учитель ставить запитання ІІ групі:

     Які причини аграрної реформи 1861 року? (слайд 8);

          Як готувалася реформа? (слайд 9).

4.     Учитель ставить запитання ІІІ групі:

Який основний зміст Положення 19 лютого 1861 року?

5.     Учитель ставить запитання ІV групі:

Як проводилася реформа?

-         Наділення селян землею (слайд 10);

-         Карикатури на селянську реформу (слайд 11);

-         Розміри викупних платежів (слайд 12);

-         Правовий статус особисто вільних селян (слайд 13);

-         Пережитки кріпацтва (слайд 14);

-         В пошуках заробітків та кращої долі (слайд 15);

-         Значення реформи (слайд 16) – учні роблять запис у зошит.

ІV. Д/з: параграфи 19, 20 (слайд 17).

(За наявності часу – на закріплення використовується диск «Тести з історії України»).

  Презентація до уроку 

https://docs.google.com/presentation/d/1kyzjhaTVo6I5qyrW07L6R8Iw2jUi4gROJwzuU_C7abg/edit?usp=sharing

 Тема: Виникнення Запорозької Січі.

Мета: ознайомити учнів з причинами виникнення, устроєм та будовою Запорозької Січі; виробити навички оцінювання історичних діячів на прикладі гетьмана Д. Вишневецького; розвивати критичне і системне мислення, просторову уяву, навички встановлення причинно-наслідкових зв'язків, уміння учнів працювати з атласом, підручником, картою, таблицями та схемами; виховувати культуру мовлення, толерантність, демократизм і патріотизм.

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть: розповідати про причини, виникнення, устрій та будову Запорозької Січі; визначати особливості військово-адміністративної організації козацтва; показувати на карті розташування Запорозьких січей; удосконалити уміння й навички роботи в групах, аналізу історичних джерел, з ілюстративним матеріалом, схемами і таблицями; давати загальну оцінку історичному часу та персоналіям; розвинути навички пошуку і роботи з комп’ютером

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, плакати: «Запорозька Січ. Реконструкція», «Козацькі клейноди», «Устрій Запорозької Січі», портрет Дмитра Байди-Вишневецького, розда­вальний матеріал ( історичні документи, тестові завдання), презентація.

Основні дати:

1492 р. — перша писемна згадка про козаків;

1556 р. — заснування першої Запорозької Січі на острові Мала Хортиця;

1517-1563 рр. — роки життя Дмитра Івановича Байди-Вишневецького.

Фрагмент уроку з використанням ІКТ

Опрацювання та засвоєння нового матеріалу

1.     Розповідь вчителя про причини виникнення Запорізької Січі.

2.     Повідомлення учня про Дмитра Байду-Вишневецького.

3.     Робота в групах (2 групи)

Завдання групам:

На основі слайдів 2 і 3 та уривків з документів 1 і 2 дати відповіді на запитання.

Представити результати роботи у формі активного діалогу.

Узагальнення знань

Розгляньте схему ( слайд 4) та дайте відповідь на питання: чи можна Запорізьку Січ назвати козацькою демократичною республікою? Відповідь аргументуйте.

Група 1

Документ 1

«Січ — то була простора площа на Дніпровім острові (спочатку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків омивали ці острови могутні води Дніпра, а ще, крім того, на самому острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикались, стояли гармати й козацька сторожа...

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані...«курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкірами. У тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але всередині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були набожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину витягнені з піхов на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і купували щораз кращі нові

хоругви та ікони. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та хар­чами. Коло складів стояла нічна сторожа» (Гриценко І. С, Карабанов М. М., Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К.: Проза, 1994. — С. 74-76).

Група 2

Документ 2

«Очолюючи військо, вони (гетьмани) мусять пам'ятати, що в небезпеці повинні відзначатися розумом, хитрістю, хоробрістю і передовсім уникати поразки: бо козаки лякливого провідника забивають як зрадника і на місце його ставлять нового... Козаки страшенно люблять свободу; смерть вважають кра­щою за рабство і для оборони незалежності часто повстають проти своїх гнобителів — поляків. У битві невтомні, відважні, хоробрі або, ліпше сказати, зухвалі і мало дорожать своїм життям. Влучно стріляють з пістолів, звичайної своєї зброї... Сотня (українських козаків)... не боїться ні тисячі ляхів, ні декількох тисяч татар». (Боплан. «Опис України», 1650 р.)

 Презентація за посиланням: 

 https://docs.google.com/presentation/d/1OJxpFQIfkTghatrQCM0COlTcnvuylm6b3twj0Xc0cng/edit?usp=sharing

Позакласний захід

Тема: Козацька слава Ічнянського краю (слайд 1)

Мета:ознайомити учнів з подіями козацької доби на Ічнянщині; розвивати вміння працювати з історичними джерелами, аналізувати історичні події; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття поваги до національних героїв.( слайд 2)

Форма заняття: віртуальна подорож стежками козацької слави

Обладнання: муляжі козацьких клейнод, символіка України, портрети               Б. Хмельницького, І. Мазепи, виставка книг про козацтво.

                                          Хід заняття

Слово вчителя:  З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до проблем нашої історії, витоків національної культури. Як сказав Т.Г. Шевченко: « Історія України захоплює кожного своїми подіями і напівказковими героями, народ напрочуд оригінальний, земля прекрасна.» Українці мають пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і відроджувалася як та казкова пташка Фенікс, виростаючи з пожарищ і руїн. Був час, коли нашу землю загарбали і поділили між собою сусідні держави. Нестерпно стало жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Слава про волелюбних козаків линула широким світом і не згинула вона і сьогодні. Але, мабуть, мало хто знає, що Ічнеянщина—славетний козацький край. Сьогодні ми здійснимо віртуальну мандрівку «кімнатами» музею козацької слави Ічнянщини. І допоможуть нам в цьому учні-історики.

Учень 1. Сьогодні знову свято в нас

                 Гостей прийшло багато,

                 Ми раді привітати вас

                 І подорож почати

Учень 2. Це подорож цікава,

                 Насичена, кипуча,

                 І допоможе дітлахам

                     Невідоме збагнути

Учень 3. Невідоме про козаків,

                Що жили в нашім краї,

                Про їх походи , ватажків.

                Про мужність і відвагу.             

Учень 4. Запрошуємо вас до першої « кімнати» Ця кімната називається

« Перші козацькі поселення на Ічнянщині»

Учень-екскурсовод: Перші відомості про Ічню належать до 14 століття. У 14–16 століттях вона перебувала під владою Великого князівства Литовського і Речі Посполитої.  В середині 16 століття Ічня одержала статус  містечка. Наприкінці ХVІ ст.  (з 1590 р.) Ічнянська земля належала до краю , який отримав назву Вишневеччина. Польські магнати нещадно експлуатували місцеве населення, особливо тяжким було положення селянства за часів Єремії Вишневецького. Безсумнівно, що поява козацьких сіл в Посульсько-Удайському краї, до якого належить і Ічнянщина,  має повстанський характер і небажання селян  працювати на здирників. Найбільш типовим і найдавнішим  козацьким поселенням у нашім краї є село  Городня. До таких же ранній козацьких поселень можна віднести Вільшану, Тишківку, Буди  та інші населені пункти ічнянського району. Інформація про це згадується у Прилуцькому архіві. Відомий дослідник козацької доби  Гійом Левассер до Боплан позначає поселення на своїй карті. Не можу не згадати, розглядаючи це питання , козацьке поселення Іваницю. Великим козацьким поселенням Ічнянщини  є також  і село Монастирище. Є на Ічнянщині також село, яке було сотенним містечком у складі Чернігівського, а пізніше—у складі Ніжинського полку. Це село Івангород. З вище сказаного ми можемо зробити висновок про те, що на Ічнянщині вже у ХVІ столітті існували козацькі поселення, про що свідчать числені джерела.

Учень 1. Гей ви, хлопці-запорожці,

А деж ваша сила?

Чи свою козацьку славу

Ви не розгубили?

Учень 2. Будем хлопці-запорожці,

Завжди памятати:

Хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати.

Учень 3. А зараз ми запрошуємо вас до кімнати бойової козацької слави.

Ця кімната присвячена  подіям , що повязані з козацькими повстаннями та Національно-визвольною війною українського народу 1648-1649 рр. на Ічнянщині.

Учень-історик: 1637 року на Придніпров’ї спалахнуло селянсько-козацьке повстання під проводом Павлюка. Особливо широко воно розгорнулося в маєтках Яреми Вишневецького.  А так як майже всі Ічнянські землі належали цьому магнату, то ймовірно повстанські акції відбувалися і на Ічнянщині. Весною 1648 р. на Україні розпочалося грізне повстання, що переросло в національно-визвольну війну, яку очолив Богдан Хмельницький.( слайд 3) Ще за два роки до початку національно-визвольної війни польський коронний гетьман Микола Потоцький перед королем речі Посполитої характеризував Вишневеччину як розсадник бунтів. Тож не дивно , що як тільки розпочалася війна, Ічнянський полк негайно перейшов на бік повсталого народу. На самому початку Визвольної війни на території Прилуччини були створені Прилуцький та Іченський (Ічнянський) полки. До складу Прилуцького полку, який складався з 20 сотень i налічував 2000 козаків, у числі інших входила й Іваницька сотня. Щороку після молебня у Воскресенському соборному храмі м. Ічня козаки Ічнянщини рушали шляхом на збірний пункт до Прилук. Звідти весь полк брав курс до Дніпра. Зборів, Збараж, Берестечко, Батіг, Жванець – міста, де прилучани і ічнянці поклали не одну козацьку голову. Коли почалася Визвольна війна українського народу під проводом

Богдана Хмельницького, населення Монастирища  теж повстало на боротьбу у складі ічнянського полку, а з 1649 р. Монастирище стає сотенним містечком Прилуцького полку. Воювали проти поляків і івангородці у складі ніжинського полку.

Учень 4. А зараз коротка довідка про козацькі адміністративні одиниці Ічнянщини, кожна з яких мала власну символіку.

Учень-дослідник: Ічнянський полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця лівобережжя України та перших років існування Гетьманщини.. Полковий центр — Ічня (нині місто Чернігівської області). За час існування полку ним керував близький соратник Богдана Хмельницького, Филон Джалалій.

Полк проіснував до 1649 року, потім увійшов до складу Прилуцького полку як дві сотні. ( слайд 4).

Монастирищенська сотня.Сформувалася у складі Прилуцького полку восени 1648 р. Юридично закріплена уньому Зборівською угодою в жовтні 1649 р. у кількості 98 козаків. 1658 р. донеї приєднали Галицьку сотню Прилуцького полку. Незмінно перебувала уПрилуцькому полку до ліквідації у 1782 р. Територія увійшла до складуЧернігівського намісництва. Сотенний центр: містечко Монастирище, тепер - село Монастирище Ічнянськогорайону Чернігівської область.

Іваницька сотня.

Сформована після Зборівської угоди у складі Прилуцького козачого полку. Іваницькою сотнею тоді командував Степан Гриценко. Це досить поширене українське прізвище, яке дуже часто зустрічається й не тільки серед козацтва. Досить тривалий час зберігалося воно i в самій Іваниці.Уci, хто потрапив до реєстрів, були учасниками не тільки облоги Збаража i Зборівської битви, але й ycix інших знаменитих битв Визвольної війни, починаючи від Жовтих Вод.

(слайд5)

Івангородська сотня.

 (1648-1782 pp.).Виникла влітку 1648 р. як військовий підрозділ Ніжинського полку. Входила також до Борзнянського полку (1649). Юридично оформлена Зборівським трактатом і юридично закріплена 16 жовтня 1649 р. за Чернігівським полком у кількості 99 козаків. Десь між 1651-1653 pp. відійшла до Ніжинського полку, у якому значиться за присяжними списками 1654 р, у складі містечка Іван Города та сіл Більмачівка, Омбиш, Максимівка, Мартинівка, Махнівка, Фастівці. Відтак від 1654 і до ліквідації у 1782 р. сотня незмінно знаходилася в складі Ніжинського полку. Після скасування сотенна територія увійшла до Чернігівського намісництва. (слайд 6)

Учень 1. Тяжкі часи настали в Україні після смерті Б. Хмельницького. Страшна братовбивча війна розгорілася між козаками.

Учень 2. Називався цей період Руїною . Неоминули ці часи і Ічнянщину . Запрошуємо вас до наступної, « темної» кімнати з історії козацької Ічнянщини.

Учень-історик. У роки руйнації козацької держави Прилуччина, а разом з нею і ічнянські землі,стала ареною безперспективної політичної боротьби між різними ворогуючими силами. У 1660-х рр.. в Ічні перебував переяславський полковник Яким Сомко, який намагався стати гетьманом України. В Ічні відбулися переговори Якима Сомка та його  політичного  супротивника , претендента  на гетьманську булаву ніжинського полковника Івана Золотаренка. Саме в Ічні полковники примирилися, і Золотаренко відмовився від гетьманства на користь Сомка. Улітку 1662 року в Ічню зїхалися полковники, сотники, значкові козаки, й у Воскресенській церкві присягли на вірність Якиму Сомку та пообіцяли обрати його гетьманом на козацькій раді у Ніжині. ( слайд 7) Ця рада увійшла в історію як   « Чорна Рада». Улітку 1663р. за підтримки російських військ та політичних інтриг гетьманом обирають не Сомка , а промосковського ватажка Івана Брюховецького.  У всіх селах, які  підтримували Сомка , були вчинені погроми і пілпали. Не минули вони і Ічню. Ічня була вщент спалена і пограбована. Згорів навіть Вознесенський храм на Ринковому майдані. Сомка та кілька його прихильників було страчено в Борзні. Після Хмельниччини на Україні відбувалася не тільки « Руїна» , а ще й відродження панського ладу. Різниця була тепер тільки в господарях.  На зміну польській шляхті приходить козацька старшина, яка намагалась зайняти панівне становище краю. Прилуцький полковник Лазар Горленко теж був милостиво нагороджений російським царем. Ось документ, що це підтверджує:  « 1665. Ноября 17. Царская грамота Прилуцкому полковнику лазарю Горленку на дворянство и отчину, за его службу. … он, Лазарь, служил нам Великому государю по своєму обещанию верно и против неприятелів стоял твердо и мужественно, … и за его многие службы ми пожаловали его… И мы Великий Государь… пожаловали в прилуцком полку село Ольшаное…» з цієї грамоти ми дізнаємося про те, як потрапили в нову неволю наші земляки. ( слайд 8)

Учень 3. Одні говорять, що ти—лис,

                 Інші стверджують—герой.

                 Ти—життя своє віддав,

                 Ворога переборов.

                 Рідну неньку-Україну

                  Хотів позбавити ти ворогів

                 І через цю свою ідею навіки

                 Й мужньо ти спочив.

Учень 4. Ці слова характеризують яскраву особистість, видатного гетьмана Івана Мазепу ( слайд 9).Ми запрошуємо вас до наступної кімнати нашого віртуального музею. Це сторінка часів гетьмана Мазепи на Ічнянщині та закінчення козацької історії на Ічнянщині.

Учень-історик. Разом з початком гетьманування Мазапи в Україні розпочинається нова доба. Мазепа всіляко підтримує козацьку старшину і оточує себе відданими полковниками і сотниками. По всій Лівобережній Україні відбувається зміна козацької старшини, яка торкнулася і Ічнянської землі. 1687 р. іченським сотником став Іван Стороженко, виходець із правобережної старшини, який пізніше призначається прилуцьким полковником  на місце убитого Лазаря Горленка. Не минули Ічнянщину і події Мазепинського повстання проти Московії. Спочатку Ічнянська сотня всіляко підтримувала дії гетьмана Мазепи, але після Батуринської трагедії її дії змінилися. Після Івна Мазепи сотником ічнянським залишається Андрій Стороженко, який ще в 1703 році обирається на сотництво після смерті батька. Нічим не виявивши себе в роки війни, він залишився вірним царю і не підтримав Мазепу. За це у 1709 році за універсалом Івана Скоропадського одержав села Томашівку і Ступаківку. Це пояснюється політикою царського уряду, що використовував українське козацтво як дармову військову силу. Іченські козаки в першій половині ХVІІІ ст.. пройшли майже всі шляхи принижень і поневірянь Лівобережного козацтва. Поступово вільні козацькі поселення перетворюються на залежні села. Вільною до 1748 року залишалася лише Ічня. У 1764 році було ліквідовано гетьманство, і збройні сили українського козацтва фактично перестали існувати, хоч поділ на полки та сотні залишався. В Іченській сотні тоді було козаків виборних—1154, козаків під помічників—1404 . 1781 року поділ на полки був скасований і останні реорганізовувалися в регулярне військо. Згідно з царським указом 1783 р. створюється десять карабінерних   кавалерійських полків. Кожний полк мав шість ескадронів по138 чоловік. Офіцерами залишалися колишні козацькі старшини. Іченська сотня увійшла до Софіївського полку. Штаби ескадронів полку розміщувалися в Ічні, Прилуках, Іваниці, Переволочній, Івангороді. Ось так закінчується багатостраждальна козацька доба Ічнянського краю

Учень 1.

...Не плакала б Матір Божа

В Криму за Украйну.

Як мандрували день і ніч,

Як покидали запорожці

Великій Луг і матір Січ,

Взяли с собою Матір Божу,

А більш нічого не взяли.

Учень 2. Це уривок з  поеми « Іржавець» Т. Г. Шевченка. Ми не зпроста згадали її саме зараз. Адже Здавна було відомо, що козаки—вірні християни і мали свої козацькі святині. У наступній кімнаті нашого віртуального музею ми ознайомимося саме з козацькими святинями Ічнянського краю.

Учень-дослідник. До уславлених чудотворних образів належала  ікона, яку згодом назвали Іржавською. За хроніками, ікона написана в 1572 р. на території південної України, тобто, десь через 10 років після трагічної загибелі Байди - Дмитра Вишневецького - легендарного засновника Запорізької Січі. Ікона мала сумний пророчий дар: вона передчувала поразку та біду, і в знак цього її світлий лик зрошували сльози. Образ Пречистої перебував на Січі у викопаній церкві св. Покрова. Перед походами козаки зверталися до неї з молитвою і вірили в її віщування. За переказами плакала Матір Божа і перед Полтавською битвою. Запорізька Січ незабаром була знищена і в 1711 році в пониззі Дніпра, підвладному у той час кримському ханові, козаки побудували Олешківську Січ. У ній вони зазнавали жорстоких утисків з боку кримського хана. Їм заборонили, зокрема, побудувати церкву, і ікона Богоматері була встановлена в наметі. Молилися таємно. Чудотворна ікона плакала від жалю за долю України. Із Олешківської Січі п'ятеро козаків родом з містечка Іржавець (Іван Доценко, Данило Поливьяний, Ярема Голик, Іван Чистий і Федір Фастовець) у 1716 р. таємно привезли її в містечко Іржавець. ( слайд 10).

Учень-історик. Окрім ікон козаки шанували корогви, що вважалися святинями кожного полку. (слайд 11-14)

Учень 3. Ось і скінчилася чудова подорож,

                Ось і настала пора нам прощатись.

                Шкода, що має кінець все на світі.

                Настав час з « музеєм» прощатись

Учень 4. Спасибі вам, ваша Величносте Історіє!

                 Ви багато чому нас сьогодні навчили.

                  Надали оптимізму нам і наснаги,

                  І козацького духу, козацької сили!

Пісня « Козацькому роду нема переводу»

Виховний захід, присвячений Дню міста Ічні

«Шляхами віків»

        Край, де «лепехою й м’ятою пашить вода криниць», де «розносить радість жайворон на золотім крилі», де ніжно і тривожно говорять буйні трави на лугах, де весною все потопає в цвіту, де влітку земля дарує щедро виплеканий урожай, де восени розкішно-казкові стоять ліси в шатах золотих, де зимою  починається казка снігова. Це все наша Ічня!

Мета: сприяти вихованню поваги до малої Батьківщини, розумінню подій сучасного життя і баченню перспектив дальшого розвитку через знання не лише загальних закономірностей історичного розвитку, а й конкретних подій, що відбувалися в рідному краї.

Обладнання: портрети відомих людей Ічнянщини (Мартоса І. П., Чумака В., Васильченка С. та ін.), стінні газети, присвячені Дню міста, репродукції картин художників-земляків, вислови поетів та письменників про Ічню:

Зелена Ічня. Тополиний гай.

Які ліси тут. Як чудово в полі.

Любив колись оцей пісенний край

Васильченко – співець людської долі.

                                                   Г. Коваль.

Ічня, Ічня, ти рідна моя

І журила мене й обіймала.

Про побачення мрію все я,

Для розмов і ночей було б мало.

                               І. Кмета-Іченський.

Учень 1. В сиву давнину засновано місто Ічню. Під час страшної монголо-татарської навали ХІІІ ст. воно було зруйноване дощенту, багато жителів загинуло. Це татари дали назву містечку і річці, що тут протікає. «Ічня» - татарського походження і означає «водопій», «стоянка для коней». Бо по берегах річки Іченьки були віковічні ліси і багаті та соковиті трави, заплавні луки, на яких татари випасали коней.  Відомо, що населений пункт на місці, де розташований нинішній райцентр, існував ще до цього періоду і слов’янська назва його Яськове.

Учень 2. За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам’яному віці, понад 15 тис. років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів 5-1 тисячоліття до н. е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м. Ічні.

Учень 3. Кургани – свідки кривавих побоїщ наших земляків з ворогами, в них вічність і не прочитана ще до кінця історія нашого краю.

Билинна земле,

Диво-краю,

Ні з ким тебе не порівняю.

Од скіфа до русина-воя

Ти як одвічне поле бою.

Тут вої йшли проти навали

Й на смерть, на славу всі стояли

Від ханських стріл і диких зграй

За Русь святую,

За рідний край.

                                             Г. Коваль.

Учень 4. У 17 ст. Ічня являла собою замок-фортецю. Фортеця мала форму чотирикутника з майже рівними сторонами (150 сажнів у довжину і 145 сажнів завширшки). На розлогому земляному валу стояв дерев’яний палісад з товстих дубових колод. По кутах чотири дерев’яні вежі, на кожному боці – дерев’яні важкі ворота. Укріплена частина називалася «городом», а та, що розміщувалася поза валом – містечком. Одразу за північною стороною валу було велике панське помістя з фруктовим садом, поруч якого стояв панський будинок. Князь в Ічні ніколи не жив, а помістя призначалося для управляючого. Місце, де стояв маєток, називалося «Корибутівщина» і до того ж вважалося нещасливим через невдачі, що їх зазнавали старости Вишневецького в особистому житті. Укріплення навколо Ічні виникли значно раніше. Вони поступово зміцнювалися, і в 17 ст. це був замок-фортеця.

Учень 5. Значне економічне піднесення Ічня переживає в 30-40-х рр.. 17 ст., що було результатом колонізації Переяславщини, здійснюваної польським урядом і феодалами в інтересах зміцнення свого становища на Лівобережній Україні. Зробивши Прилуки та Лубни центральними осередками своїх лівобережних володінь, Ярема Вишневецький посилив колонізацію цієї місцевості в 20-30-х рр. 17 ст. Інтенсивнішим став  рух шляхом Київ-Ромни, що проходив через Ічнянщину. Переселенці з Волині та Поділля знаходили тут добрі землі, багаті на рибу річки й озера, повні дичиною ліси, бортні та інші дари природи. Повновода Іченька саме біля Ічні була зручним  місцем для будівництва водяних млинів, яких 1640 року налічувалося три.

Учень 6. У польських тарифах за 1628 рік Ічня не згадується, але на мапі Боплана вона вже позначена містечком, а в списках Пшездецького, які дають економічну характеристику володінь Вишневецького за 40 рр. 17 ст., в Ічні налічувалося 1494 двори та 10453 чоловік населення. Така велика кількість жителів Ічні пояснюється припливом сюди переселенців із покріпачених районів. Це були люди з певним досвідом господарювання. Ось чому в містечку швидко розвивається торгівля, ремесло, сільське господарство. У 40-х рр. 17 ст. іченські  купці торгували дьогтем у російських містах, про що свідчать записи в прибуткових книгах Курської митниці. Так 15 вересня 1647 року записано: «Иноземец города Ични Василий Иванов явил на возах 16 бочек дегтя. Взято пошлины 14 рублей, 16 алтын, 2 деньги». З книг видно, що через Курську митницю і раніше переїзджало чимало купців Ічні. Посилювався товарообмін з найближчими містами та містечками: Прилуками, Ніжином, Конотопом, Івангородом і т. д. Ічнянські ярмарки на Трійцю та Іллю, про які вперше згадується в історичних джерелах за 1654 рік, виникли в 40-х рр. того ж століття, у період бурхливого економічного піднесення Ічні.

Учень 7. Для охорони кордонів держави польський уряд створює на Лівобережній Україні окремі військові частини з покозаченого місцевого населення. В Ічні не було нестатку в хоробрих воїнах-козаках, і в 40-х роках був утворений окремий козачий полк, командир якого іменувався «Полковником Війська його королівської милості Запорозького  Іченським». На початку 1648 року полковником був Петро Головацький, а 1649-го – Степан Головацький, пам'ять про якого збереглася в книгах Воскресінської церкви. Ічнянський козачий полк був підпорядкований безпосередньо польському королю. Як тільки розпочалася Визвольна війна 1648 року цей полк негайно перейшов на бік повсталого народу і взяв активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Полковник С. Головацький загинув 1649 року за невідомих обставин. Запис в євангелії Воскресенського храму в пам'ять небіжчика Стефана Головацького не вказує місця загибелі. За польськими джерелами, Головацький улітку 1649 року тримав в облозі місто Речицю в Білорусі, був захоплений поляками в полон і посаджений на палю. Наприкінці 1649 року після Зборівського договору Іченський полк був розформований, а дві його сотні ввійшли до складу Прилуцького полку. Сотники Іван Янович і Федір Грищенко пройшли зі своїми козаками довгий шлях боротьби за волю і незалежність України.

Учень 8. Майже щороку після молебня у Воскресенському соборному храмі прощалися козаки з рідними і вирушали шляхом на збірний пункт до Прилук. Звідти весь полк брав курс до Дніпра. Зборів, Збараж, Берестечко, Батіг, Жванець, – ось далеко не повний перелік міст і сіл, де прилучани ділили з усім козацьким військом і гіркоту поразок, і радість перемог. Поріділими поверталися сотні після кожного походу, але на місце вибулих батьків ставали їхні сини. 1653 року залишилися в Ічні ще дві козачі сотні, на чолі однієї з яких був сотник Семен Герасимов. Це він у грудні 1653 року очолив сотню козаків для зустрічі російського посольства, яке через Іваницю-Городню-Вільшану їхало до Прилук, а звідти на Переяслав. Біля села Городні ічнянські козаки зустріли посольство і після привітань проводжали до самих  Прилук. А через півтора місяці в іч енських церквах на вірність царю присягнули два сотники, чотири отамани, два бурмістри, війт і 1778 козаків і міщан.

Учень 9. Скасований козацькою шаблею польський лад був замінений новим устроєм. Молода українська держава міцніла, набираючи сил. Тепер Ічня одержала ратушне управління. Вільними голосами козаки та селяни обирали козацьке управління та міський уряд. Пожвавлюється розвиток продуктивних сил. Це був період в історії українського народу, коли існували найбільш сприятливі умови для розвитку демократичного устрою та братерських взаємовідносин. Волелюбство, простота звичаїв, працьовитість, щирість хлібосольства та інші позитивні якості в поєднанні з ліричною натурою в майбутньому повинні були принести найблагодатніші наслідки в соціально-економічному, культурному та моральному відношеннях. Особливо жваво розвивалася торгівля у 80-х рр. 18 ст. В Ічні на той час налічувалося понад 70 торгових точок (рибні, соляні, м’ясні, гончарні лавки та крамниці красного товару). Щороку відбувалися по три ярмарки, по три базари щотижня. На багатолюдних ічнянських ярмарках товарообіг досягав 40 тис. крб. Містечко було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалося близько 30 тис. четвертей хліба (І чверть – 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби. Самобутність, своєрідність, національний колорит ічнянських ярмарків вразили російського художника В. Штенберга, який тут був проїздом. Все це він зобразив на своєму полотні «Ярмарок в Ічні», яке зараз знаходиться в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 році діяло 23 винокурні. На річці Іченці було 9 млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. За переписом 1666 року ремісники становили близько 13 % від загальної кількості дворів. Ремісники, ковалі та шевці об’єднувалися в цехи. Були тут також ткачі, бондарі, вироби яких, особливо знамениті ічнянські кахлі, славилися далеко за межами України. До сих пір в народній пам’яті зберігаються назви мікрорайонів Ічні: Гончарівка, Ковалівка, Бочанівка.

Учень 10. Ічня здавна славилася як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. З покоління в покоління передавалися вміння і досвід. З покоління в покоління передавалися вміння і досвід. Історія донесла прізвища найбільш відомих ічнянських майстрів і династій: Панасенків, Погорілків, Огієнка, Небрикайла, Буряка, Носка, Сукала, Шамренка, Пархоменка. З династії Піщенків, яку заснував Хома Піщенко в 1863 році вийшов відомий на всю Україну гончар, член Спілки художників України Микола Якович Піщенко. Його роботи експонувалися на багатьох виставках не тільки в Україні, а й за кордоном, на Всесвітній виставці в Монреалі в 1967 році. Вони зберігаються в Чернігівському історичному та Київському державному музеях архітектури та побуту, в Ічнянському музеї

Були великі гончарі

Колись у ріднім краї.

Пишався ними наш народ,

Народ їх пам’ятає.

Вони вклоняються вогню,

Працюють на сторіччя.

Вони випалюють горшки

Достоту історичні

                                             П. Перебийніс.

Учень 11. «Руїна», що охопила територію України після смерті Б. Хмельницького, була провісником роз’єднаності та вікових бідувань народу, завдала величезної шкоди не лише господарству й культурі країни, а, що найголовніше, травмувала її національну душу. У роки лихоліття наш край став ареною безперспективної політичної боротьби між різними ворогуючими силами. Улітку 1659 року через Ічню в напрямку на Конотоп пройшли війська І. Виговського, у складі яких був і Прилуцький полк з ічнянцями, а з ними військо кримського хана. У битві під Конотопом російська армія зазнала поразки, що викликало паніку в Москві і втечу царя за межі столиці. У 1660 році в Ічні часто бував відданий син України, переяславський полковник Яким Сомко, який намагався стати гетьманом України. Тут він вів переговори із своїм політичним супротивником ніжинським полковником Василем Золотаренком. Тут влітку 1662 року у Воскресенський церкві козаки присягали на вірність Сомку. Драма, що розігралася пізніше, детально описана в романі П. Куліша «Чорна рада». Ічня була дощенту спалена і пограбована. Згорів і Воскресенський храм.

Учень 12. В 60-х роках з’являлися на території Ічнянщини з недобрими намірами татарські ватаги. В роки російсько-шведської  (Північної) війни ічнянські козаки були на боці Петра І. війна 1708-1709 рр., неврожай 1710 року, постої війська, морова виразка та сарана, - усе це разом взяте, дуже позначилося на стані економіки. Розорені селяни та козаки кидали свої обійстя та тікали. Але хоч і знесилена, Ічня продовжувала життя в наступні десятиліття.

Учень 13. Економічному розвитку міста сприяло прокладення вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ століття в містечку налічувалося 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків. Напередодні Першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалося 1150 учнів. З 1906 року бере свій початок сучасна Ічнянська гімназія імені Васильченка, перша назва якої – Иченское выщее городское четырехклассное училище имени цесаревича Алексея Николаевича, після якого учні могли вступати до гімназій, інших середніх навчальних закладів Ніжина, Чернігова та інших міст. В самій Ічні вищих, середніх навчальних закладів, клубів, бібліотек не було.

Учень 14. Страшним вихором пронеслася над Ічнею перша світова та громадянська війни. Пропустили через свої жорна, поламали тисячі людських душ, матеріальні цінності, зруйнували віру, знищили храми духовності. Голодомор… Кілька сот безіменних людей поховано на ічнянських кладовищах. Але скільки? Ніхто не знає, бо такого обліку не велося. За окремими даними – 3 тисячі! Помирали майже на кожній вулиці, але не багато. Можна сказати, що голодна смерть милостиво обійшлася з Ічнею, вибірково заглянувши в окремі двори, щоб забрати декого з їхніх мешканців. Без перебільшення можна сказати, що колгосп ім. 1-го Травня (голова Тимофій Іванович Пеліхов), певною мірою сприяв Ічні в боротьбі за виживання. Віддавши майже весь вирощений багатий урожай державі, колгосп допоміг Ічні вийти з хлібозаготівельного провалу й уникнути масового подвірного обшуку та вилучення зерна. Ситуація в Ічні була кращою, ніж в навколишніх селах ще й тим, що тут проживало чимало робітників і службовців, учителів, лікарів, спеціалістів сільського господарства та інших, які одержували щомісячні продовольчі пайки. Крім того, спиртовий та цукровий заводи теж допомагали виживати. В історії України це був період, що залишив сумний відбиток на всіх сторонах життя, особливо на побуті, культурі та, найголовніше, на психології кількох поколінь.

Учень 15. Але, не зважаючи ні на що, життя не завмерло. Сонце світило, як і завжди. Народжувалися діти, бешкетували школярі. Юнаки та дівчати їхали вчитися в інститутах і технікумах, вербувалися на роботу в Донбас, за комсомольськими путівками їхали до Сибіру та Далекого Сходу. Новим випробуванням стали репресії проти «ворогів народу», тобто проти людей, які в будь-якій мірі протестували проти насильницької політики нового режиму. За неповними даними в Ічні було репресовано понад 150 осіб. Цінність людського життя впала до небувалого рівня. Церкви були закриті, обезглавлені. Зовсім знищено було Ічнянську Успенську церкву. Наприкінці 30-х років у трьох середніх, трьох семирічних і трьох початкових школах Ічні навчалося близько 2300 учнів. У 1939 році розпочалося навчання в новому двоповерховому приміщенні середньої школи № 6 на 400 учнів.

Учень 16. 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Окупація Ічні тривала рівно 2 роки. Окупантами було вбито 225 осіб, з фронтів не повернулося 1500 ічнянців. Полум’ям пожеж були пошкоджені спиртовий завод, МТС, заготзерно, школа № 6, я якій зберігалося багато зерна. Воювали на воєнних фронтах ічнянці відважно. Ічня є батьківщиною двох Героїв Радянського Союзу – Олексія Гнатовича Негоди, дивізія якого першою штурмувала рейхстаг, та Миколи Семеновича Шульженка, який приймав участь у форсуванні Одера. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко. Їхніми іменами названо вулиці. Вересневі дні 1943 року принесли ічнянцям не лише радість і надію на визволення, а й велику печаль у багатьох сім’ях. Трагедія сталася 11 вересня , коли на спиртзаводі вибухнула цистерна із спиртом. Сотні людей, які прийшли за ним, опинилися в сфері полум’я та гарячої пари. На людях горіли одяг, взуття, волосся. Кілька десятків людей згоріли на місці і обвуглені трупи ледве розпізнавали. Частина померла через кілька днів, тижнів чи місяців. Були і ті, які потерпали роками. Чернігівщина стала справжнім партизанським краєм. Підпільну роботу на Ічнянщині очолював  Іван Юхимович Попко. Чимало ічнянців брали активну участь у партизанському русі. Війна закінчилася, осиротивши не одну дитину, залишивши тужну пісню і заплакані очі не одній дружині, посрібливши скроні і залишивши у вічній скорботі не одну матір.

Ось і вся філософія воєн…

Звершилось!..

З кірхи дзвін сколихнувся над тишею хат.

Я стояв і дививсь, як черемха росилась

Над німим кладовищем ворожих гармат.

                                                      Г. Коваль.

Учень 17. Після визволення міста все населення від малого до старого піднялося на відбудову господарства. У 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчкомбінат. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60-х роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивалася промисловість, сільське господарство, культура, освіта. У 1978 році в свої стіни прийняло учнів нове приміщення школи № 1, де зараз міститься Ічнянська гімназія імені Васильченка.

Учень 18. Моя мальовнича земле. Багато ти вистраждала, пережила. Але з кожною весною, з кожним світанком ти омолоджуєшся, стаєш красивішою. Тільки ти зустрічаєш своїх дітей таким чистим і медово-п’янким повітрям, настояним на запахах трав і дерев, свічками каштанів і цвітом липи. Тільки тут, удома, можна відпочити душею, напитися джерельної води з батьківської криниці, набратися снаги, щоб жити і творити.

Учень 19. Шумить ліс, шелестить колосом поле, народжуються діти… нехай будуть щасливі діти твої, Ічнянщино. Дай, Боже, щасливої долі тобі на віки, рідна земле. Щоб не знала більше ні воєн, ні голоду, щоб не торкався тебе чорним крилом Чорнобиль. Щоб тільки праця і радість, пісні і хліб були у твоєму великому домі.

Презентація

https://docs.google.com/presentation/d/19swOlestZDnyxYhX7z1uJrDWV_HPd6YZXGAy6vK8_EY/edit?usp=sharing

Виховний захід: «А жінка в світ приходить для любові...»

Мета: виховувати в учнів почуття любові та поваги до жінок; формувати активну життєву позицію; розкривати творчий потенціал учнів.

Ведучий І . «Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відбуває обов’язки життя не дійсним, страдницьким чином: муками пологів, піклуванням про дітей, покорою чоловікові, для якого вона має бути вірною і терплячою подругою. Вона не створена для вищих страждань, радощів і потужного прояву сил; її життя має проходити спокійніше, м’якше, ніж життя чоловіка, не стаючи, власне, від цього щасливішим чи нещаднішим». Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер, який вивчав природу і звичаї протилежної статі.

Ведучий ІІ. Старі ікони і парсуни доносять до нас одухотворені, просвітлені обличчя наших жінок ще від прадавніх часів і часто з книжкою в руках. Вони не тільки були дружинами високопоставлених чоловіків із українських князівських родів, шляхти та козацької старшини, а й самі були політиками, ученими, митцями. Мало того, протягом всієї історії України чимало з них в культурно-освітній діяльності не тільки не поступалися чоловікам, а й перевершували їх. Але завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло.

Ведучий І. Історія донесла до нас імена двох видатних жінок-козачок: Марусі Чурай та Мотрони Кочубей. У кожного козака була мати, були й сестри, кохана, наречена, була й дружина з дітьми. Вони плакали виряджаючи козаків на Січ в похід, чекали роками на їх повернення, а не дочекавшись, знову чекали… Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й виховували синів, які, зростаючи, йшли услід за батьками…

Ведучий ІІ. Постійна відсутність чоловіка-козака, що пішов на Січ, в похід або загинув, сприяла  формуванню в української жінки стійкості, незалежного характеру. Але тернами був укритий цей шлях до незалежності. За відсутності чоловіка треба було виховувати дітей, сіяти і жати хліб, самій вирішувати важкі і важливі справи. За будь-яку ціну треба було вижити, не схибити. Все це підносило на вищий щабель її власну гідність і авторитет, сприяло формуванню самостійності й волелюбності.

Ведучий І. У покозаченій Україні, як більше ніде у Європі, жінка була рівноправна з чоловіком. Вона мала юридичне право самостійно виступати в суді, про що тільки мріяли жінки інших європейських країн. Сама вибирала собі нареченого й могла розлучитися з чоловіком, якщо того забажає.

Ведучий ІІ. Почуття гідності та поваги, що оточували українську жінку в козацькі часи, сприяли тому, що вона підносилась до високого розуміння інтересів народу і вітчизни.

(Глядачам пропонується вікторина)

Сценка «Роксолана»

Сценка «Мотря Кочубеївна»

Ведучий І.  Приймаючи рішення про щорічне відзначення 8 березня Дня міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічні, соціальні і політичні права, делегатки 2-ї міжнародної конференції соціалісток, що проходила в Копенгагені 1910 року, мабуть, і не сподівалися, що їх ініціатива десь виросте до масштабів всенародного свята. Та  й не святкування, а боротьбу за свої права пропонували тоді феміністки. Але чи то час для цієї визначної дати, чи взагалі людська природа зробили свої корективи.

Ведучий ІІ. Весна, пробудження природи, чарівні жіночі посмішки, теплі зворушливі почуття як від шанувальників, так і пошанованих – і символ боротьби став просто всенародним святом, принаймі на теренах колишнього Радянського Союзу. Та чи були такі вже зневажені жінки в минулому? Історичні приклади засвідчують протилежне.

Ведучий І. Єгипетська цариця відома, як еталон жіночої вроди, мати шістьох дочок Нефертіті була твердим вольовим державним діячем, що відстоювала державні ідеали навіть тоді, коли їх зрікся її чоловік. Інша володарка Єгипту Клеопатра, що більше відома як розбещена спокусниця, була в той же час повновладною правителькою країни навіть при живому фараоні.

Ведучий ІІ. Згадаймо приклад з нашої української історії. Велика княгиня Ольга, жорстоко помстившись древлянам за вбивство чоловіка Ігоря, стала правителькою всієї Русі і правила державою навіть тоді, коли син Святослав, що перебував весь час у походах, досягнувши повноліття, став фактично київським князем.

Ведучий І. У похмуру добу середньовіччя яскравою зіркою засвітився героїзм легендарної Жанни д’Арк. Проста селянська дівчина стала на захист батьківщини. З розрізнених, деморалізованих загонів розбитої армії вона зуміла згуртувати боєздатне військо і повела його в переможний наступ на англійських завойовників. Тільки її волею і хистом Франція була врятована.

Ведучий ІІ. Хоча королівський трон Великобританії жінки займають досить часто, все-таки англійці особливо пишаються королевою Вікторією, що перебувала на троні 64 роки. За її правління Англія вирвалася на передові рубежі світового розвитку. Вона навела лад у королівському сімействі і цим врятувала монархію від занепаду. І все це було досягнуто, як стверджують самі англійці завдяки привабливості, м’якій жіночій принциповості, чесності самої королеви.

Ведучий І. І на Російському престолі після смерті Петра І в 1725 році до кінця 18 ст. було аж п’ятеро жінок, серед яких найпомітнішою і найвправнішою правителькою була Катерина ІІ. Чужинка, що не мала на царювання жодних династичних прав, скинувши з престолу через змову свого чоловіка й уміло прибравши фізично всіх можливих претендентів на корону, вона залишалася імператрицею 34 роки. Звичайна повія  за українськими правилами моральності поведінки в державних справах була рішучою, сміливою і вмілою. Вона скасувала Гетьманщину в Україні, без стрілянини й супротиву ліквідувала грізну Запорізьку Січ, запровадила в Україні кріпацтво.

Ведучий ІІ.  Історія знає серед жінок-правителів і нікчем, і зловісних кривавих диктаторів. Так китайська імператриця Цисі безжально вбивала своїх супротивників і близьких родичів, навіть власного сина. Жорстоко придушувала повстання і виступи проти неї.

Ведучий І. Можна навести ще багато прикладів того, що і в давнину немало було видатних жінок, які піднялися до вершин суспільного життя. Але особливий злет жіночої присутності в керівних структурах, у політиці та і всіх сферах людського буття спостерігається в кінці ХХ ст. Прем’єр-міністр Голда Меїр в Ізраїлі, Маргарет Тетчер у Великій Британії, Індіра Ганді в Індії. Навіть у мусульманських країнах, де роль жінки визначається релігійними нормами і віковими традиціями, уряди очолюють представниці «слабкої статі» Беназір Бхутто а Пакистані і Тансу Чіллер в Туреччині.

(Демонструється презентація «Жінки сильні світу цього»)

Ведучий ІІ. Значно активніше стали втручатися в державні справи жінки в Україні, особливо уже в незалежній. Жінки присутні у Верховній Раді, в уряді, в загальнодержавних і релігійних управлінських структурах. Є серед них політики успішні і не зовсім. Є розумні, освічені, із державним мисленням. Є просто майстри піару. Але це уже хто на що здатен. Головне – двері у суспільне життя для жінок відчинені. А щодо боротьби, яку запрограмували «матері-засновниці» свята 8 березня, то, може, її й не треба? Нехай кожна жінка сама визначає місце в житті. Хіба погано, коли жінка піклується про сім’ю? Якщо ростить дітей і ростуть вони доглянутими, вихованими, здоровими? Пригадайте, в дитинстві кожного найщасливішим був день, коли мама була вдома. Якщо ж боротьбу за емансипацію піднести як самоціль, то можна дійти до абсурду, як це було в СРСР, коли в представницькі органи влади обов’язково набирали певний відсоток жінок, а в уряді була лише одна в часи радянської влади Катерина Фурцева – міністр культури. Коли дівчат саджали на трактори, а чоловіків, що доїли громадських корів та влаштовувались вихователями в дитячих садочках, підносили як героїв.

Ведучий І. Чи правильно спотвореною суспільною думкою відволікати жінку від ролі, визначеної її буттям? Кожна жінка має бути перш за все коханою, дружиною, матір’ю, берегинею сім’ї і родини. Негоже позбавляти її чарівності, привабливості, жіночності силою суспільної думки. Хай буде жінка! Слава жінці!

РОКСОЛАНА

 Автор. З півдня українська земля горіла від навальних, грабіжницьких нападів орд Кримського ханства. Серед невільників сотнями й тисячами йшли українські жінки. На них чекала тяжка виснажлива праця, а наймолодші та найпривабливіші потрапляли до гаремів по всіх тодішніх володіннях султанської Туреччини, Кримського ханства, навіть Єгипту.

      Але навіть за цих умов рабського існування українські жінки не втрачали любові до своєї землі, свого народу.

      Деякі бранки, маючи в неволі дітей та проживши життя, не могли вже повернутися на батьківщину, але робили все, щоб допомогти своїй Україні.

      Історичні джерела свідчать, що притаманна українській жінці зовнішня та душевна краса, тонкий розум та почуття лідерства сприяли тому, що вона навіть у неволі досягала високого статусу в Османській імперії. Українки-невільниці навіть були дружинами султанів.

      Саме про одну з них – Настю Лісовську і піде мова.

Сценка. Настуня в палатах султана Сулеймана

Сулейман (підійшовши до Настуні). Як довго ти тут?

Настуня. Три тижні

Сулейман. Чого ти така злякана?

Настуня. Я не злякана, тільки не знаю, як тепер покажуся на очі тій, якій я мимохіть перебила твій прихід.

Сулейман. Ти зовсім не потребуєш з’являтися їй на очі.

Настуня. Чи не так само зле буде мені тепер у кожної з твоїх жінок?

Сулейман. Ти, бачу, не знаєш, що котру жінку чи дівчину султан собі   вибере, то її відокремлюють і дають окремих невільниць і євнухів.

Настуня. Мусульманам Коран забороняє насилувати невільниць проти їхньої волі.

Сулейман. Ти знаєш Коран?

Настуня. Знаю.

Сулейман. Хто вчив тебе Корану?

Настуня. Побожний вчитель Абдуллаг у Кафі, в школі невільниць. Нехай Аллах Акбар дасть йому багато довгих літ.

Сулейман. Він добре вчив тебе. Чи ти віриш у Пророка?

Настуня. Я християнка.

Сулейман. І як же ти можеш посилатися на читанку Пророка, коли не віриш у нього?

Настуня. Але ти віриш. І ти тут вирішуєш, а не я.

Сулейман. Та й розумна ж ти! А звідки ти родом, як називаєшся і як сюди потрапила?

Настуня. Я з Червоної Русі. Твої люди називають мене Роксолана-Гуррем. Татари вивезли мене силою з дому батьків в день вінчання мого і продали мене раз у Криму, а раз тут, на Аврет-базарі.

Сулейман. То була вже жінкою другого?

Настуня. Ні. У день вінчання вивезли мене.

Сулейман (пильно дивлячись в очі Настуні). А чи ти б по своїй волі лишилася б тут, якби я захотів взяти тебе до свого гарему на правах одаліски?

Настуня. Ти не зробиш цього.

Сулейман. Чому?

Настуня. По-перше, тому, що я християнка.

Сулейман. А по-друге?

Настуня. По-друге, тому, що я тільки як служниця слухняна…

(Сулейман сміється).

Сулейман. По-перше, ти і як служниця не зовсім слухняна.

Настуня. А по-друге?

Сулейман. Кажи ти, що по-третє, бо не закінчила.

Настуня. Закінчу. Отож, по-третє, я думаю, що тільки тоді можна бути з чоловіком, коли його кохаєш.

Сулейман. Значить, тобі треба сподобатися?

Настуня. Так.

Сулейман. І як же можна тобі сподобатися?

Настуня. Подобається мені тільки такий чоловік, який не думає, що може зі мною робити все, що хоче…

Сулейман. А чи ти знаєш, що я міг би  за такі слова взяти тебе силою до свого гарему як невільницю?

Настуня. І мав би тільки невільницю.

Сулейман. Розумію. А як жінка ти хотіла б, щоб твоїй волі підлягали всі палати мої. Правда?

Настуня. Ні. Не тільки палати, але й усі землі твої і води.

Сулейман. Чи ти , о Гуррем, знаєш, чого домагаєшся?

Настуня. Так.

Сулейман. Як ти гадаєш, чи можна декілька разів кохати у житті?

Настуня. Я молода і недосвідчена. Але я щойно чула, як співали про це невільники з сербської землі, що працюють у твоєму парку:

Любов перша – чаша пахучих квітів,

Любов друга – чаша з червоним вином,

Любов третя – чаша чорної отрути…

Але я гадаю, що і перша, і друга любов можуть стати отрутою. Коли не благословить її Бог Всемогутній.

Сулейман. Першу чашу я вже випив. Тепер, мабуть, другу зачекаю пити, хоч вино заборонено Пророком. І вже чуюся, п’яний від нього. Тільки третьої чаші ніколи не хотів би я пити.

Я люблю, як ніколи зроду

У житті ще не вмів любить,

Твою тиху вкраїнську вроду

І бездонних очей блакить;

Твої білі тонкі зап’ястя

І твій гідний царівни стан.

Я збагнув: у любові щастя.

(Стає на коліно)

Упокоївся Сулейман…

О любове, століттями ждана,

Я схиляюсь тобі до ніг.

Не раба – Місафір жадана

На султанський прийшла поріг.

Відмикайте темниці мої:

Всім рабам Золотого Рога

І усім землякам її

Я сьогодні дарую свободу!

А на площах Стамбула мені

В честь моєї ханум для народу

Розведіть велетенські вогні.

Хто не вклониться Роксолані,

Із плечей злетить голова!

Автор.                          Хто не вклониться юній султані,

Із плечей злетить голова…

Скільки світ цей стоїть, я знаю,

Що красуні хитрі без меж

Вони завжди перемагають

І державами правлять теж.

           Це ж якою мала бути сила кохання, щоб всесильний володар світу розпустив свій гарем і не хотів більше нікого знати, окрім своєї Гуррем!

           «Такого ще не було ні з ким його попередників, - дивувався один із іноземних послів, - оскільки турки мають звичай брати собі то одну жінку, то іншу».

           Цей же знав лише Настю-Роксолану. Надав їх титул великої султанші Стамбула. Ніколи за всю історію Туреччини жінка ще не посідала такого почесного місця.

           Йшли роки, але почуття Сулеймана до Роксолани не охолоджувалися. Не знав він інших жінок, окрім неї. А вона була не лише гарною дружиною, а й першою жінкою Сходу і Європи. І це дуже імпонувало султанові. Вона була неодмінним його порадником.

          Щоб вижити і вистояти у великому султанському палаці, переповненому інтригами і небезпеками, Роксолані, крім чарівності, веселості, освіченості й мудрості, потрібні були і такі риси характеру, як мужність, кмітливість. А коли потрібно, й жорстокість.

          Настя мстила, вона боролася, вона ніколи не забувала великого горя, що заподіяли татари її рідному Рогатинові. І батька й матері, які спливали кров’ю… і передсмертних криків немовлят…

          «Це вам за сплюндровані наші села, за сльози України, за всіх дівчат-полонянок», - шепотіли її губи.

           Біля ложа, на якому помирала Настя, зібралися її син – великий візир Порти та онуки. Зігнутий Сулейман стояв навколішки і плакав. А перед її очима проходило все її життя.

           Ні, не даремно прожила на світі. Вона все зробила для України, що змогла. 41 рік войовнича Порта не чинила нападу на Україну і стримувала татар. Розквітла її батьківщина. Повиростали нові міста і села, стала сильною Запорізька Січ. А могутня Османська імперія почала слабнути…

        Сулейман наказав збудувати Роксолані величний мавзолей, як самому султану. Їх, султанів, було 36, але жодна з безлічі султанських жінок, за всю тисячолітню історію імперії не була похована так пишно, як 54-річна жінка-українка.

Мотря Кочубеївна

Автор. Василь Кочубей, генеральний суддя, був давнім військовим товаришем Мазепи ще за Дорошенка: вони були свояками. Старий Кочубей був багатир, яких мало: в усій Україні знали про його багатства. Та найбільшим його скарбом була донька Мотря. Мазепа був її хресним батьком. Пушкін у поемі «Полтава» так звеличив її красу:

Та й правди нічого ховать,

ніде нема Марусі рівні:

Вона мов квітка та дубрівка,

що тільки стала розцвітать;

Немов тополя на могилі,

гінкий та гнучкий стан прямий,

як шум біліє вся вона,

кругом дівоцького чола,

мов хмари коси бовваніють,

як маківочка рот красніє,

очиці як зірки блищать,

вродлива, ані втять, ні взять!

Та не єдиною красою

Маруся звісна стала всім,

А більше розумом своїм,

чутливим серцем, чеснотою.

Мазепі виповнилося більше 60, коли закохався у Мотрю. Його дужий організм не відчував наступу літ. Він мав струнку стать, гарні промовисті очі, що горіли живим блиском. Був якийсь чар довкола цієї незбагненної постаті; слава та кохання супроводжували її протягом життя. Донька Кочубея теж зазнала цього непереможного чару. Не маємо причин сумніватись, що вона щиро кохала гетьмана.

Дія І.

Діалог Мотрі з батьком Кочубеєм.

Мотря. Тату, до яких пір ми будемо терпіть таку зневагу? Наш край, ніби дім заїздний. Хто хоче, той і  звертає з дороги. А ми ж якась нібито окрема держава.

Кочубей. Що ти такими речами журишся, доню! То не жіноче діло. Тобі б краще про гідного чоловіка подбати.

Мотря. Тату, ви хочете мого щастя, а не хочете мене зрозуміти! Я не турбуюся собою, моя турбота – Україна. Хочу бачити її не приниженою, а вільною.

Кочубей. Нам треба коритися, доню, московському цареві, якого сам Господь послав нам.

Мотря. В Україні цар – пан гетьман Іван Степанович.

Слуга (заходить). Панночко, до Вас дівчата!

Кочубей виходить.

Дія ІІ

Розмова Мотрі з дівчатами.

Перша дівчина. Добрий день, Мотре! Як давно ми з тобою не бачилися! Мабуть, забула нас зовсім. Звісна річ – багата, щаслива.

Мотря. То говориш, нібито я дуже щаслива, бо багатого і знатного батька донька? Бачиш, яке моє щастя. Батьків рідко бачу, всі зайняті. То хоч ви з Батурина приїдете. А так, я сама, ніби птаха в золоченій клітці. Хочеться щось робити, не таке, - показала на своє вишивання, - а щось путнє, якусь гідну справу.

Друга дівчина. А може, тобі Мотре, вийти заміж?

Третя дівчина. Та ви що, дівчата, вона ж не звертає уваги на чоловіків.

Перша дівчина. Не скажіть, дівчата, я помітила, як Мотря ніяковіє, коли бачить старого гетьмана, свого хрещеного батька.

Мотря. Не знаю, дівчата.

Заходить слуга.

Слуга. Панночко, до Вас Іван Степанович.

Дія ІІІ

Діалог між Мотрею і Мазепою.

Мотря. Пан гетьман насміхається з хуторянки.

Гетьман. Таку хуторянку саджай хоч на княжий престол.

Мотря. Пан гетьман надто ласкаві до мене.

Гетьман. Це не ласка, тільки невмілий вислів моїх почуттів. Молодію, дивлячись на Вас. Так мені, Боже, хотілося б ще раз пережити все те, що я пережив. А пережив я чимало.

Мотря. Знаю. Я цікавлюся нашим минулим. Читаю хроніки та уважно слухаю розмови.

Гетьман. От і не пропала наша Україна, коли в ній зростають такі доні, як Ви.

Мотря. Спасибі, пане гетьмане, за гарне слово, але мені здається, що майбутнє залежить не від жінок. А від чоловіків.

Гетьман. Так воно Вам, Мотре Василівно, тільки здається. Від жінок багато чого залежить, дуже багато. Я знаю, що у вас на серці.

Мотря. Що?

Гетьман. Слава… І велич, і охота жити життям незвичайним, не таким, як тут живуть. (Показує на Кочубеїв двір.)

Автор. Гетьман проживав у Батурині. Він часто посилав свого слугу з листами до Мотрі, а та їх нетерпляче чекала. Дочекавшись, вона бігла у свою світлицю, зачиняла на засув двері й читала.

Слуга (входить). Панночко! Вам лист від Івана Степановича.

Мотря розпечатує листа, читає.

«Моє серденько, мій квіте рясний! Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу Милість; ще нікого на світі не любив так».

Мотря. Він мене кохає, а я кохаю його. Зараз же піду й поговорю з батьками.

Дія ІV

Розмова батька з матір’ю.

Мати. Василю! Василю! Боже мій, ти чув, що говорять люди про нашу дочку! Кажуть, що вона потайки зустрічається з гетьманом, що він присилає їй дорогі дарунки, а вона приймає їх. Яка ганьба, яка ганьба! Я чула, що Мазепа хоче з нею одружитися. Але я і чути про це не хочу.

Батько. Так, жінко! Гетьман має славу переможця жіночих сердець. Та чому саме наша дитина? Не кажу вже про різницю віку, але ж він вже хрещений батько, а православна церква забороняє шлюби між хрещеним батьком і хрещеницею. Який сором! Ніколи цього не буде!

Заходить Мотря.

Мотря. Мамо, тато, я кохаю Івана Степановича і хочу бути з ним.

Мати. Безсоромниця. Ти хочеш нас знеславити. Василю! Що вона каже! Ніколи цього не буде! Ти чуєш, Мотре, ніколи. Ми з батьком не дамо тобі свого благословення. Завтра, ні – сьогодні ти поїдеш до монастиря.

Автор. Мотрю силоміць відправили до монастиря. Дорогою вона втекла і рушила до гетьмана в Батурин.

Дія V

Зустріч Мотрі і гетьмана.

Гетьман. Чи мені сниться, чи мені здається, що ясне сонечко крізь хмари засміялося.

Мотря. А ні тобі сниться, ні тобі здається, з туги за тобою, серце в грудях б’ється!

Гетьман. Мотре, сонце моє!

Мотря. Пане мій…

Автор. Генеральний суддя Василь Кочубей посварився з Мазепою через кохання гетьмана до його дочки. Гетьман ходив понурий, багато думав. Загородили Кочубеї йому останній шлях до щастя. Невже він не людина, невже ж він тільки про інших має дбати, а про себе ні, невже ж він не має права на щастя?

    І гетьман вирішив: відправить він Мотрю назад до батьків. Для загального добра жертвує своїм власним щастям. Бачила Мотря смуток гетьмана. І теж думала.

Дія VІ

Розмова Мотрі з Мазепою.

Мотря. Іване Степановичу! Не сумуй. Тобі треба веселим бути і сильним. Туга висмоктує сили.

Гетьман пригорнув Мотрю до себе.

Гетьман. Бідна, бідна моя.

Мотря. Не бідна я, Іване Степановичу, бо ти обдарував мене нині довір’ям своїм, ти розпалив переді мною нову зорю-надію. Поїду, куди повезуть, до мами – так до мами, а хочуть до монастиря – хай буде монастир, бо з надією поїду. Накажи запрягти коней, я їду геть від тебе, щоб не забирати дорогого часу. Не до жінки тобі нині, не піклуватися тобі такою химерною дівчиною, як я.  Ти увесь посвятився справі.

Автор. Мазепа відіслав Мотрю до її батьків, та кохати її не перестав.

            Такою була драма, епізоди якої відбувалися між 1704-1705 рр.    21 серпня 1709 року гетьман помер. Ті, що були біля нього, чули, як перед смертю він кликав Мотрю.

    

Вікторина

       Жінка-українка віддавна грала значну роль у суспільному житті. Вона не лише народжувала здорове покоління, а й займалася громадськими справами, разом із чоловіками творила науку і культуру. Творила історію.

1.     Усе в ній було, що належить мати «державному мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і хитрість, - усе це мала княгиня. А от чоловіка її боги всім цим обділили. Тому і залишилася в історії сама лише страшна смерть. А після княгині – пам'ять і слава про її діяння.

-         Назвіть ім'я цієї княгині?

-         Де можна побачити її портрет?

-         Чи існує опис про помсту княгині?

(Княгиня Ольга – дружина князя Ігоря; Радзивіловський літопис; «Повість временних літ» Нестора).

2.     Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава не згадав про його дочок, а «Повість временних літ» була й залишається нашим головним джерелом з історії Давньої Русі до початку ХІІ ст. На підставі деяких вітчизняних пам’яток середньовічної писемності вдалося з’ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.

-         Як їх звали?

-         Хто з них найбільше славився?

(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна – королева Франції).

3.     Молода королева допомагала чоловікові керувати державою, часто підписувала за нього документи, які збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей материнської мови. Біблія, що належала їй, стала святою книгою Франції. На ній складали присягу королі, вступаючи на престол. Її нащадки упродовж століть правили країною. Деякі з них дожили до наших днів, зокрема Омелько ІІ, президент на корону України.

-         Яке її ім'я?

-         Членом якої академії наук вона була?

(Анна Ярославна – королева Франції, підпис на документах – «Анна Регіна»; За Ярослава Мудрого при княжому дворі утворилася своєрідна академія наук, членом якої і була Анна).

4.     Знаю вісім штук: умію я

Вірші голосні складать,

Їздить на коні прудкому, як змія,

Плавать в пінявих валах

І на межах на снігу шмигать,

Списом в оленя кидать,

Веслувать, як досвічений гребець,

Мечем, луком воювать.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає…

-         Кому призначені ці вірші?

-         Хто переклав цю поезію норвезького короля Гаральда ІІІ Суворого, де йдеться про Україну?

(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван Франко).

5.     Про Анну зовсім не згадано в наших літописах, а от її сучасниці Євпраксії пощастило. «Повість временних літ» під 1109 роком повідомляє: «Померла Євпраксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклавши її в Печерському монастирі, біля південних дверей. І зробили над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її…»

-         Чим була відома ця жінка?

-         Який слід залишила в історії?

(Євпраксія – Адельгейда, вільно володіла грецькою мовою, займалася наукою. Через деякий час час Зоя (так звали її в Константинополі) завершила свій медичний трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця випередила європейських вчених на два століття. Мужня жінка – виступила публічно проти глави Константинополя – Генріха ІV, від нього зазнала наруги і попросила захисту в церкви).

6.     Однією з найбільш відомих активних політичних діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Ярослава – великого князя Всеволода – Анна, яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує: «Отправилась в Греческую землю  Янка… И привела Янка митрополита Иоанна».

-         Яка подія зображена в літописі?

-         Чим була відома Янка?

(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монастир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит, знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволода. Про цю подію і розповідає літопис).

  Презентація

https://docs.google.com/presentation/d/16f_PC9-xIv4cj8duG4fJcS4h7x9QyOP0yNW5PKgGlY8/edit?usp=sharing

Уроки історії та позакласні заходи з комп’ютерною підтримкою

Дані методичні матеріали вміщують розроблені уроки історії та виховні заходи з предмета з використанням комп’ютера. Значне місце відводиться краєзнавчим матеріалам.

Представлені у посібнику матеріали стануть корисною підмогою у роботі для вчителів історії.

З досвіду роботи членів творчої групи вчителів історії

Керівник групи – Грицай А.О., вч. Ічнянської гімназії ім..Васильченка

Члени групи:

Кутова Т.М. – вч.Дружбинської ЗОШ І-ІІІ ст.

Потієнко Т.А.- вч. Парафіївської ЗОШ І-ІІІ ст..

Толочко Л.В. – вч.Іваницької ЗОШ І-ІІІ ст..

Хоменко О.В. – вч.Іржавецької ЗОШ І.ІІІ ст.

Упорядник: Мілютенко О.А., методист РМК

Вступ

Сучасний процес навчання історії характеризується все більш широким застосуванням в ньому комп`ютерних технологій.

 Поєднуючи в собі вартості багатьох традиційних інформаційних технологій, комп`ютерні технології дозволяють істотно оптимізувати процес навчання історії. Він може стати більш цікавим, емоційно насиченим, динамічним і наочним; комп`ютерна технологія також здатна індивідуалізувати і диференціювати навчальний  процес; реалізувати його творчий характер,  активізувати навчання.

Крім цього, комп`ютерні технології дають можливість на якісно новому рівні вивчати різні курси історії. Вони надають інформацію в зручній для учнів формі – у вигляді графіків, таблиць, діаграм, екранних картинок.

Виконуючи функцію інформативного супроводу історії, комп`ютер здатний істотно полегшити процес оволодіння учнями як репродуктивними уміннями, так і загальнологічними (систематизацією, класифікацією, аналізом і синтезом), а також рефлексивними (умінням опрацьовувати статистичні дані, здійснювати збір, упорядкування і аналіз інформації).

Інструкція користувача

Даний електронний посібник розрахований для роботи в програмі Microsoft Word 2003. 

Щоб відкрити презентацію відповідної теми потрібно: натиснути клавішу Ctrl і не відпускаючи її стрілкою миші два рази клікнути на потрібній темі.

Зміст

1.Вступ

2.Урок «Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава в Києві. Розбудова Києва. « Руська Правда»

3.Урок « Культура Київської Русі у 2 половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.»

4.  Урок «Виникнення Запорозької Січі».

5.Урок «Аграрні реформи австрійського та російського самодержавства у ІІ половині ХІХ ст. та їх наслідки для України»

6.Позакласний захід «Козацька слава Ічнянського краю»

7. Виховний захід, присвячений Дню міста Ічні «Шляхами віків»

8. Виховний захід  «А жінка в світ приходить для любові...»

Тема.  Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава в Києві. Розбудова Києва. « Руська Правда».Церковне та культурне життя. Відносини з іншими державами ( слайд №1)

Мета.   Ознайомитися з політикою Ярослава Мудрого, пояснити роль права і підкреслити особливу заслугу князя Ярослава у створенні єдиного збірника законів Київської держави--- « Руської правди»; вчитися  працювати з історичними джерелами, вмінню аналізувати їх, робити висновки, розвивати творчу уяву ; виховувати патріотичні почуття. ( слайд № 2)

Тип уроку. Комбінований

Форма уроку. Урок-дослідження

Обладнання: історична карта, портрет Ярослава Мудрого, фотографія Софії Київської, літопис «Повість минулих літ».

                                        Хід уроку

I.                  Організаційний момент.

II.               Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування

1)    Назвіть напрямки зовнішньої політики Володимира Великого.

2)    Назвіть напрямки внутрішньої політики Володимира Великого.

3)    Які релігійні реформи були проведені Володимиром Великим?

4)    Чому він обрав християнство?

5)    Коли відбулося хрещення Русі?

III.           Вивчення нового матеріалу

1.     Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. ( слайд 4)

Розповідь вчителя.

Учитель розповідає про усобну боротьбу. Яка розпочалася між синами Володимира Великого після його смерті. Пояснює причини цієї події.

Словникова робота.

Учні висловлюють свої думки щодо визначення поняття усобиці , а вчитель записує їх на дошці. Потім разом з учнями вчитель обирає найточніше визначення, а учні записують його в зошити для запису історичних понять.

2.     Утвердження Ярослава в Києві. Зовнішня і внутрішня політика Ярослава Мудрого.

Читання віршів про Ярослава Мудрого

Імення він прекрасне мав і ним себе прославив,

Також закони він писав для Руської держави.

Для європейських королів він тестем був і сватом,

На різних мовах говорив та ще любив читати.

Засяяв ти, як зірка ясна: бо за тебе Україна процвітала горда, щасна.

Добрий, чесний ти й розумний, справедливо став судити---

Ти сильнішим не дозволив слабших кривдити й гнобити.

Міцно владою держав ти пребагату Україну---

І на ворога водив ти свою смілую дружину.

… Ти князів до згоди кликав, як дітей та рідна мати: Знайте всі, що тільки згода може тривко будувати.                                                                              

Після декламації віршів учні висловлюють свої думки про князя як особистість. Учитель пов’язує їх відповіді з наступним етапом роботи:

Чи співпадуть ваші думки з історичною дійсністю? Це ми зараз почуємо.

Адже ваші однокласники готували вдома творче завдання по пошуку інформації про життя і діяльність Ярослава Мудрого.

Виступ учнів-експертів  про життя Ярослава Мудрого та його політику.

Учні виступають від імені Ярослава Мудрого.

Робота зі схемою

Прослухавши інформацію, учні під керівництвом вчителя будують схему «Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого»

                                Політика Ярослава Мудрого

                                                   

Учитель пропонує учням додати до схеми стрілочки і записати напрямки діяльності Ярослава Мудрого самостійно.

3.     Розбудова Києва.

Робота в групах

Кожній групі дається завдання: опрацювати текст параграфа і підготувати коротку доповідь  про:

-1-ша група: Софію Київську; ( слайд 4)

 2-га група: Золоті ворота; ( слайд 5)

Потім представники від команд повідомляють одна одній про досліджену інформацію.

Учитель доповнює розповідь учнів про інші новобудови, які були здійснені Ярославом Мудрим:

- Києво- Печерська лавра; ( слайд 6)

- церкву Благовіщення святої Богородиці;

- монастир святого Георгія;

- монастир святої Орини.

4. «Руська правда» ( слайд 7)

  Розповідь вчителя

Учитель пояснює важливість і необхідність для Київської Русі такого документу як « Руська правда».

Після цього проводиться фронтальне опитування:                                     

1)    Яку роль у суспільстві відіграють закони?

2)    Яке значення для Русі мала « Руська правда»?

3)    Прочитайте уривок з « Руської правди» і скажіть, як карали в Русі злочинців?

Учитель підводить учнів до висновку, що за часів Ярослава Мудрого відносини в Київські Русі стали біль законними.

4.     Культурно-освітнє і церковне життя.

Робота в групах

Як і в попередніх завданнях учні  опрацьовують текст параграфа по різним питанням:

--- церковна діяльність князя; ( слайд 8)

--- культурно-освітня діяльність. ( слайд 9)

Групи роблять повідомлення, а вчитель коментує їх відповіді.

6.Відносини з іншими державами

Розповідь вчителя супроводжується демонстрацією слайдів ( слайди 10-15)

Вчитель розповідає про відносини князя з іншими державами, а учні самостійно складають схему:

                                     Русь                         У

 

        Н

                        Ф

    

IV.           Узагальнення і систематизація знань

Фронтальне опитування?

1)    Чому Ярослава називали Мудрим?

2)    Чому за його правління не було усобиць?

3)    Яке значення документу « Руська правда»?

4)    Чому Ярослава називали тестем Європи?

5)    Як звали першого митрополита Київської Русі?

Гра « Історичний ланцюжок»

Учні вже поділені на групи:

- Кожна група повинна поєднати фраза за фразою якесь історичне твердження, про яке говорилося на уроці. Наприклад:

Софія Київська--- побудована у 1037році---Ярославом Мудрим--- на місці перемоги над печенігами--- найвеличніша споруда того часу в Київській Русі і т.д..Завдання групам дає вчитель.

V.Підсумок уроку. Вчитель оцінює роботу учнів. 

Тема:Культура Київської Русі у 2 половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.

Мета уроку: аналізувати особливості культури Русі періоду політичної роздробленості, характеризувати розвиток освіти, науки, літописання, архітектури та мистецтва; розвивати навички самостійно шукати інформацію і аналізувати її; будувати усні висловлювання на основі опису.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма проведення: урок – екскурсія

Підготовчий етап

Тривалість  - 1 тиждень

Ознайомлення з правилами гри

Завдання: уявити себе екскурсоводами музею: 1 зал – «Розвиток освіти та науки»; 2 зал – «Усна народна творчість та літописання»; 3 зал – «Книжкова справа»; 4 зал – «Розвиток архітектури і мистецтва»

Підготовка необхідних атрибутів: підібрати ілюстрації(слайди): карта Київської Русі часів роздробленості, зображення берестяних грамот, обкладинки «Повісті минулих літ», першої сторінки Остромирового Євангелія, план Успенського храму, Юріївської церкви у Каневі, Іллінської церкви у Чернігові, церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Києві, П’ятницької церкви,  Спасо – Преображенського та Борисоглібського соборів  в Чернігові

Вивчення  додаткової  літератури:

1.     Аркас М. Історія України-Русі. – К. : Вища школа, 1993.

2.     Грушевський М. історія України – Русі. – К. Либідь, 1993.

3.     Толочко П. Київська Русь. – К. Абрис, 1996.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні ми з вами вирушимо до уявного музею на екскурсію присвячену культурному розвитку Київської Русі в період феодальної роздробленості. Кожен виступить в ролі екскурсовода в одному із залів музею. Наприкінці своєї розповіді кожен екскурсовод поставить запитання до слухачів.

ІІ. Ігровий етап

Учитель (використовую слайд №1 «Карта Київської Русі»).

-         Що таке феодальна роздробленість?

-         Назвіть найбільші князівства, що утворились на території України в Другій половині ХІ -  першій половині ХІІІ ст..

Сьогодні ми мандруємо залами уявного музею, присвяченого культурі Київської Русі періоду другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст.. Зауважу, що феодальна роздробленість не мала негативного впливу на формування культурної спадщини. Щоб довести цю думку, запрошуємо вас до залу «Освіта і наука»

 1 екскурсовод

У середньовіччі освіта, наука й культура розвивались під безпосереднім впливом церкви.

Християнське богослужіння потребувало грамотних людей і церква їх виховувала. Відомо, що в Київській Русі були школи двох  видів. В одних готували священнослужителів. У них викладали читання, письмо, спів, богослов’я. Школи вищого типу, для дітей «лучних людей» вивчали філософію, риторику і граматику. Про поширення писемності свідчать написи на посудинах, каменях, цеглинах, хрестах, іконах, мечах. Своєрідним церковним графіті є написи знайдені на стінах соборів, зроблені прихожанами та служителями храмів. Ці записи були зроблені представниками різних верств населення: купцями, княжими людьми, прочанами, монахами і свідчать про те, що грамотою володіло багато людей. (Слайд № 2)

Унікальними є «берестяні грамоти» - це написи на корі берези – бересті. По суті це були листи, які писали городяни з приводу різних господарських справ: купівлі землі, боргових зобов’язань, а також заповіти на випадок смерті чи повідомлення про врожай або неврожай в господарствах.  Текст продряпувався, видавлювався писалом – загостреним металевим або кістяним стрижнем. Вперше берестяні грамоти було знайдено в Новгороді. На території України їх було виявлено у Звенигороді. (Слайд №3 берестяні грамоти, інструменти для письма)

Розвиток торгівлі і інтенсивне будівництво вимагали знань з арифметики. На той час люди знали чотири арифметичні дії, дроби, формули для обчислення для обчислення процента та площі круга. У вимірюваннях застосовували засоби дані людині природою: долоня, п’ядь ( відстань між витягнутими великим і середнім пальцями), лікоть, сажень (відстань між витягнутими руками).

 У ХІ – ХІІІ ст.. набула розвитку медицина. Лікували хворих не тільки народні лікарі, знахарі і волхви. Професійно лікуванням займалися ченці. Найвідомішим з них був лікар Агапіт. Онука Володимира Мономаха княгиня Євпраксія склала медичний порадник «Мазі»

Запитання

Про що свідчить розвиток писемності і науки у другій половині ХІ – першій половині ХІІІ ст.?

Учитель. Які нові поняття зустрічались в розповіді учня?

(Берестяні грамоти, п’ядь, лікоть, сажень)

Дайте визначення цих понять.

Переходимо до наступної зали, де ознайомимось з розвитком усної народної творчості та літописання.

Пригадайте, що таке літописи.

2 екскурсовод

Усну народну творчість складали народні обрядові пісні, перекази, легенди, заговори і заклинання, казки, загадки, прислів’я, приказки. Особливе місце посідали пісні-билини. Хто не знає билин про Іллю Муромця, Добриню Нікітіча та Альошу Поповича? Головною темою билин була боротьба з іноземними загарбниками, ідея єдності та величі  Русі. ( Слайд №4 картина Васнєцова «Три богатиря»)

З ким боролися герої билин?

3 екскурсовод  (слайд № 4) обкладинка «Повісті минулих літ», визначення: літопис – історико-літературний твір, в якому розповідь велася за роками.

Самобутнім явищем у літературі є літописи.  Найдавніші з них не збереглися. Однак вони були використані при складанні «Повісті минулих літ», створеної ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором за часів князювання Володимира Мономаха. (Слайд № 5 Нестор-Літописець) У цьому творі розповідається «звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав перший князювати і звідки земля Руська взялася». Твір містить важливі документи великокняжого архіву, які дали можливість Нестору Літописцю реально відтворити політичну історію Київської Русі. Нестор Літописець уславив героїчні перемоги і успіхи князів, але несхвально ставився до між князівських чвар, свідком яких він був.  У «Повісті минулих літ» вміщено такі літературні твори, як «Повчання»  дітям  Володимира Мономаха,оповідь про засліплення Василія Теребовлянського, а також візантійські і західноєвропейські пам’ятки писемності. Продовженням «Повісті минулих літ» є Київський і Галицько-Волинський літописи, які описують події ХІІ і ХІІІ століть.

Запитання

Чому «Повість минулих літ» Нестора Називають історико-літературним пам’ятником доби Київської Русі?

Учитель. Запрошую усіх до наступної зали «Книжкові пам’ятки», але перед цим нам потрібно провести словникову роботу. Запишіть в зошити нові поняття: мініатюра, заставка, ініціал.

4 екскурсовод

Потреба у книгах викликала появу окремого ремесла – книжної справи. За відсутності друкарень книгу переписували від руки. Цим займались перекладачі, переписувачі, художники, палітурники, майстри, що виготовляли пергамент. Переписування та виготовлення книг було зосереджено при монастирях. Книги були дуже дорогі: за 8 гривень можна було купити один молитовник, і за такі ж гроші можна було придбати добротний будинок або 12 гектарів землі. (Слайд №6 ). Обкладинку книги виготовляли дуже ретельно. Її оформляли золотом або сріблом і  коштовними каменями. Праця книго писців дуже цінувалась. Адже крім знання грамоти , вони повинні  були володіти майстерністю красивого письма. Стародавні книги прикрашали мініатюри. Початок книги чи розділу був виділений заставкою, яку виконували в багатому, святковому стилі з чіткими лініями, на які не шкодували золотої фарби. Перша буква тексту – ініціал – завжди був великим. Його часто перетворювали у складний малюнок із зображенням звірів, рослин, різних чудовиськ. Цю букву виділяли червоною фарбою з додаванням золота.

Рукописи, які ви бачите на слайдах збереглися до нашого часу й нині становлять величезну цінність і свідчать про високий рівень книжкової справи на Русі. Це «Остомирове Євангеліє» перекладене з грецької мови і переписане в Києві в 1056-1057 рр. дияконом Григорієм  для новгородського посадника Остромира та «Ізборнік Святослава» переписаний з болгарської, який став по суті першою руською енциклопедією.

 Зразком власної літератури, в якій відображено народні традиції, національну самосвідомість і прагнення володарів Київської Русі відстояти свою державу у боротьбі з кочівниками та зберегти її єдність, не допустити роздробленості є такі твори як «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та «Слово о полку Ігоревім …» невідомого автора. (Слайд № 8)

Запитання

Висловіть припущення: книга належить до пам’яток матеріальної чи духовної  культури? Відповідь обґрунтуйте.

Учитель. Переходимо до останньої зали, в якій дізнаємося про особливості архітектури і мистецтва  другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст.

Давайте пригадаємо деякі поняття пов’язані з архітектурою.

Що таке мозаїка?

Що таке фреска?

Запишіть новий термін: майоліка – випалена глина, вкрита поливою(емаллю) та малюнками.

5 екскурсовод.

Із другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст. до наших днів збереглася достатня кількість кам’яних будівель, щоб скласти уявлення про архітектурний образ тогочасних міст Київської Русі. В ХІ столітті будівництво поширюється  з Києва на інші давньоруські міста.

Для архітектурного стилю другої половини ХІ – першої половини ХІІІ ст. притаманні пропорції, певний геометризм, підкреслена замкнутість об’ємів. Зразком слугував Успенський храм Києво-Печерського монастиря, зведений у 1078 році. (Слайд №9 ) У 30-80-ті роки ХІІ ст. архітектура спрощується, а оздоблення стає все менш вишуканим. В ті часи починає поширюватися замкова архітектура – князі будують замки для оборони своїх земель, водять укріплені феодальні садиби та монастирі, у яких можна було відсидітись під час нападу ворогів. З’являються ознаки фортечних споруд, важких, могутніх, з вікнами-амбразурами. Характерними  пам’ятками цього періоду є Юріївська церква у Каневі (1144).  Борисоглібський собор та Іллінська церква в Чернігові (1128)

Починаючи з 30-х років ХІІ ст., у зв’язку з політичною роздробленістю Київської Русі, посилюється значення міст-столиць удільних князівств. Місцеві майстри все більше використовують місцеві будівельні  матеріали. За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яний Успенський собор та князівський палац. Єдиною пам’яткою того часу в Галичі збереглася до наших днів є церква Святого Пантелеймона.(Слайд № 10)

Наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. змінюється архітектурний стиль. Будівлі того часу витягнуті догори і нагадують вежі. Новий архітектурний стиль найбільш виразно проявився в побудові П’ятницької церкви в Чернігові збудованої руським зодчим Петром Милонегом .

Із церковною архітектурою пов’язані такі види мистецтва, як живопис, іконопис, художня різьба на камені(Слайд № 11 плити ст. 336 КР), мозаїки і фрески, майоліка. (Слайд №12)

З кінця ХІ ст. стає відомою іконописна майстерня Києво-Печерського монастиря. Тут писав ікони відомий художник Алімпій, який вчився у царгородських майстрів. (Слайд № 13)

Високого рівня набуло в Київській Русі ужиткове мистецтво: різьба на кістці, ливарна справа, скловаріння, ювелірне мистецтво. На цих слайдах ви  бачите прикраси виготовлені в різних техніках.(слайд №14)

Запитання

Чому в 30-80-ті роки ХІІ століття  відбувається спрощення в архітектурі?

ІІІ. Закріплення знань

Учні виконують тести

1.     В якому місті починаючи з 30-х років ХІІ ст. велася білокам’яна забудова?

А   Київ          Б   Чернігів

В   Галич                 Г Переяслав

2.     Хто з перелічених діячів не належить до представників культури періоду роздробленості?

А   Агапіт                Б   Амімпій

В   Нестор               Г Осмомисл

3.     Хто є автором «Повісті минулих літ»?

А   Агапіт                Б   Амімпій

       В   Нестор             Г Осмомисл

4.     Яка з перелічених архітектурних споруд була збудована найпізніше?

А   Софіївський собор              

Б Іллінська церква у Чернігові

В  Успенський собор Києво-Печерського монастиря

Г   П’ятницька церква в Чернігові

5.     В яких творах  головною ідеєю була боротьба з іноземними загарбниками?

А   билини               Б   легенди

В   повчання  Г   літописи

6.     Яке з понять не відносимо до книжкової справи?

А   заставка             Б   ініціал

В   мініатюра           Г  фреска

7.     Встановіть  відповідність між містами та назвами храмів, що в них були побудовані.

1   Київ           А    П’ятницька церква

2   Чернігів     Б    Юріївський собор

3   Канів                   В    Успенський собор Печерського монастиря

4   Галич                  Г    Церква Святого Пантелеймона

ІV. Підсумок уроку

Оцініть рівень розвитку культури в період політичної роздробленості Київської Русі.

Що нового дізнались в результаті гри ?

Які є зауваження чи недоліки?

Як їх виправити?

V. Домашнє завдання

Повторити розділ 3 «Київська Русь у 2 пол. ХІ ст. -1 пол. ХІІ ст.» ст. 89 – 134

Тема : Аграрні реформи австрійського та російського самодержавства другої   половини ХІХ ст. та їх наслідки для України.

Мета уроку: ознайомити учнів із впливом реформи 1848 року на розвиток економіки західноукраїнських земель та з проведенням аграрної реформи 1861 року в Російській імперії, її особливостями та наслідками; формувати уявлення про реформи як про явище, що викликане глибокими соціально-економічними причинами і має далекосяжні наслідки; формувати навички роботи з документами, ілюстраціями, творення презентації; сприяти вихованню розуміння того, що між правами людини і соціально-економічним станом суспільства існує безпосередній зв'язок.

Обладнання: мультимедійна дошка; електронний носій з презентацією до теми уроку;   карта «Російська імперія другої половини ХІХ ст.»; підручник з історії України для 9 класу (автори О. Реєнт та О. Малій).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Основні дати:

18 березня 1848 р. – закон угорського сейму про аграрну реформу на Закарпатті;

17 квітня 1848 р. – указ австрійського уряду про скасування кріпацтва в Галичині;

9 серпня 1848 р. – поширення указу австрійського уряду на Північну Буковину;

19 лютого 1861 р. – ліквідація кріпосного права в Наддніпрянській Україні.

План вивчення нового матеріалу:

1.        Вплив реформи уряду Франца-Йосифа на розвиток економіки в західноукраїнських землях.

2.        селянська реформа 1861 року в Наддніпрянській Україні.

3.        Зміни в сільському господарстві.

4.        Капіталізація. Ринкові відносини.

Хід уроку.

І. Оргмомент.

Клас об’єднується в чотири групи за принципом «весна-літо-осінь-зима». У зошити учні записують тему уроку, план, основні дати (демонструються слайди 1-4 презентації уроку).

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1 група («весна») – опрацьовує пункт 1 параграфа 19 підручника;

ІІ група («літо») – опрацьовує пункт 2 параграфа 19 (до сторінки 137);

ІІІ група («осінь») – опрацьовує документ – уривок із загального Положення 19 лютого 1861 року про селян, що вийшли із кріпосної залежності;

ІV група («зима») – опрацьовує пункт 2 параграфа 19 (від ст. 137 до ст. 141).

(Опрацювання нового матеріалу здійснюється згідно вправи «Навчаючи – вчуся)

ІІІ. Закріплення.

1.     І група – спікер доповідає про зміни в с/г західноукраїнських земель.

( Демонструються слайди 5, 6). Учні називають західноукраїнські регіони; розказують про національний склад населення; робиться висновок (слайд 7).

2.     Прослуховується інформація на диску «Історія України»  про аграрну реформу в Російській імперії (6 хвилин).

3.     Учитель ставить запитання ІІ групі:

     Які причини аграрної реформи 1861 року? (слайд 8);

          Як готувалася реформа? (слайд 9).

4.     Учитель ставить запитання ІІІ групі:

Який основний зміст Положення 19 лютого 1861 року?

5.     Учитель ставить запитання ІV групі:

Як проводилася реформа?

-         Наділення селян землею (слайд 10);

-         Карикатури на селянську реформу (слайд 11);

-         Розміри викупних платежів (слайд 12);

-         Правовий статус особисто вільних селян (слайд 13);

-         Пережитки кріпацтва (слайд 14);

-         В пошуках заробітків та кращої долі (слайд 15);

-         Значення реформи (слайд 16) – учні роблять запис у зошит.

ІV. Д/з: параграфи 19, 20 (слайд 17).

(За наявності часу – на закріплення використовується диск «Тести з історії України»).

Тема: Виникнення Запорозької Січі.

Мета: ознайомити учнів з причинами виникнення, устроєм та будовою Запорозької Січі; виробити навички оцінювання історичних діячів на прикладі гетьмана Д. Вишневецького; розвивати критичне і системне мислення, просторову уяву, навички встановлення причинно-наслідкових зв'язків, уміння учнів працювати з атласом, підручником, картою, таблицями та схемами; виховувати культуру мовлення, толерантність, демократизм і патріотизм.

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть: розповідати про причини, виникнення, устрій та будову Запорозької Січі; визначати особливості військово-адміністративної організації козацтва; показувати на карті розташування Запорозьких січей; удосконалити уміння й навички роботи в групах, аналізу історичних джерел, з ілюстративним матеріалом, схемами і таблицями; давати загальну оцінку історичному часу та персоналіям; розвинути навички пошуку і роботи з комп’ютером

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, плакати: «Запорозька Січ. Реконструкція», «Козацькі клейноди», «Устрій Запорозької Січі», портрет Дмитра Байди-Вишневецького, розда­вальний матеріал ( історичні документи, тестові завдання), презентація.

Основні дати:

1492 р. — перша писемна згадка про козаків;

1556 р. — заснування першої Запорозької Січі на острові Мала Хортиця;

1517-1563 рр. — роки життя Дмитра Івановича Байди-Вишневецького.

Фрагмент уроку з використанням ІКТ

Опрацювання та засвоєння нового матеріалу

1.     Розповідь вчителя про причини виникнення Запорізької Січі.

2.     Повідомлення учня про Дмитра Байду-Вишневецького.

3.     Робота в групах (2 групи)

Завдання групам:

На основі слайдів 2 і 3 та уривків з документів 1 і 2 дати відповіді на запитання.

Представити результати роботи у формі активного діалогу.

Узагальнення знань

Розгляньте схему ( слайд 4) та дайте відповідь на питання: чи можна Запорізьку Січ назвати козацькою демократичною республікою? Відповідь аргументуйте.

Група 1

Документ 1

«Січ — то була простора площа на Дніпровім острові (спочатку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків омивали ці острови могутні води Дніпра, а ще, крім того, на самому острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикались, стояли гармати й козацька сторожа...

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані...«курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкірами. У тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але всередині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були набожні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину витягнені з піхов на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і купували щораз кращі нові

хоругви та ікони. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та хар­чами. Коло складів стояла нічна сторожа» (Гриценко І. С, Карабанов М. М., Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К.: Проза, 1994. — С. 74-76).

Група 2

Документ 2

«Очолюючи військо, вони (гетьмани) мусять пам'ятати, що в небезпеці повинні відзначатися розумом, хитрістю, хоробрістю і передовсім уникати поразки: бо козаки лякливого провідника забивають як зрадника і на місце його ставлять нового... Козаки страшенно люблять свободу; смерть вважають кра­щою за рабство і для оборони незалежності часто повстають проти своїх гнобителів — поляків. У битві невтомні, відважні, хоробрі або, ліпше сказати, зухвалі і мало дорожать своїм життям. Влучно стріляють з пістолів, звичайної своєї зброї... Сотня (українських козаків)... не боїться ні тисячі ляхів, ні декількох тисяч татар». (Боплан. «Опис України», 1650 р.)

Позакласний захід

Тема: Козацька слава Ічнянського краю (слайд 1)

Мета:ознайомити учнів з подіями козацької доби на Ічнянщині; розвивати вміння працювати з історичними джерелами, аналізувати історичні події; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю, почуття поваги до національних героїв.( слайд 2)

Форма заняття: віртуальна подорож стежками козацької слави

Обладнання: муляжі козацьких клейнод, символіка України, портрети               Б. Хмельницького, І. Мазепи, виставка книг про козацтво.

                                          Хід заняття

Слово вчителя:  З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до проблем нашої історії, витоків національної культури. Як сказав Т.Г. Шевченко: « Історія України захоплює кожного своїми подіями і напівказковими героями, народ напрочуд оригінальний, земля прекрасна.» Українці мають пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мала справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування і відроджувалася як та казкова пташка Фенікс, виростаючи з пожарищ і руїн. Був час, коли нашу землю загарбали і поділили між собою сусідні держави. Нестерпно стало жити українському народу в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Слава про волелюбних козаків линула широким світом і не згинула вона і сьогодні. Але, мабуть, мало хто знає, що Ічнеянщина—славетний козацький край. Сьогодні ми здійснимо віртуальну мандрівку «кімнатами» музею козацької слави Ічнянщини. І допоможуть нам в цьому учні-історики.

Учень 1. Сьогодні знову свято в нас

                 Гостей прийшло багато,

                 Ми раді привітати вас

                 І подорож почати

Учень 2. Це подорож цікава,

                 Насичена, кипуча,

                 І допоможе дітлахам

                     Невідоме збагнути

Учень 3. Невідоме про козаків,

                Що жили в нашім краї,

                Про їх походи , ватажків.

                Про мужність і відвагу.             

Учень 4. Запрошуємо вас до першої « кімнати» Ця кімната називається

« Перші козацькі поселення на Ічнянщині»

Учень-екскурсовод: Перші відомості про Ічню належать до 14 століття. У 14–16 століттях вона перебувала під владою Великого князівства Литовського і Речі Посполитої.  В середині 16 століття Ічня одержала статус  містечка. Наприкінці ХVІ ст.  (з 1590 р.) Ічнянська земля належала до краю , який отримав назву Вишневеччина. Польські магнати нещадно експлуатували місцеве населення, особливо тяжким було положення селянства за часів Єремії Вишневецького. Безсумнівно, що поява козацьких сіл в Посульсько-Удайському краї, до якого належить і Ічнянщина,  має повстанський характер і небажання селян  працювати на здирників. Найбільш типовим і найдавнішим  козацьким поселенням у нашім краї є село  Городня. До таких же ранній козацьких поселень можна віднести Вільшану, Тишківку, Буди  та інші населені пункти ічнянського району. Інформація про це згадується у Прилуцькому архіві. Відомий дослідник козацької доби  Гійом Левассер до Боплан позначає поселення на своїй карті. Не можу не згадати, розглядаючи це питання , козацьке поселення Іваницю. Великим козацьким поселенням Ічнянщини  є також  і село Монастирище. Є на Ічнянщині також село, яке було сотенним містечком у складі Чернігівського, а пізніше—у складі Ніжинського полку. Це село Івангород. З вище сказаного ми можемо зробити висновок про те, що на Ічнянщині вже у ХVІ столітті існували козацькі поселення, про що свідчать числені джерела.

Учень 1. Гей ви, хлопці-запорожці,

А деж ваша сила?

Чи свою козацьку славу

Ви не розгубили?

Учень 2. Будем хлопці-запорожці,

Завжди памятати:

Хто безсилий, той безкрилий,

Тому не літати.

Учень 3. А зараз ми запрошуємо вас до кімнати бойової козацької слави.

Ця кімната присвячена  подіям , що повязані з козацькими повстаннями та Національно-визвольною війною українського народу 1648-1649 рр. на Ічнянщині.

Учень-історик: 1637 року на Придніпров’ї спалахнуло селянсько-козацьке повстання під проводом Павлюка. Особливо широко воно розгорнулося в маєтках Яреми Вишневецького.  А так як майже всі Ічнянські землі належали цьому магнату, то ймовірно повстанські акції відбувалися і на Ічнянщині. Весною 1648 р. на Україні розпочалося грізне повстання, що переросло в національно-визвольну війну, яку очолив Богдан Хмельницький.( слайд 3) Ще за два роки до початку національно-визвольної війни польський коронний гетьман Микола Потоцький перед королем речі Посполитої характеризував Вишневеччину як розсадник бунтів. Тож не дивно , що як тільки розпочалася війна, Ічнянський полк негайно перейшов на бік повсталого народу. На самому початку Визвольної війни на території Прилуччини були створені Прилуцький та Іченський (Ічнянський) полки. До складу Прилуцького полку, який складався з 20 сотень i налічував 2000 козаків, у числі інших входила й Іваницька сотня. Щороку після молебня у Воскресенському соборному храмі м. Ічня козаки Ічнянщини рушали шляхом на збірний пункт до Прилук. Звідти весь полк брав курс до Дніпра. Зборів, Збараж, Берестечко, Батіг, Жванець – міста, де прилучани і ічнянці поклали не одну козацьку голову. Коли почалася Визвольна війна українського народу під проводом

Богдана Хмельницького, населення Монастирища  теж повстало на боротьбу у складі ічнянського полку, а з 1649 р. Монастирище стає сотенним містечком Прилуцького полку. Воювали проти поляків і івангородці у складі ніжинського полку.

Учень 4. А зараз коротка довідка про козацькі адміністративні одиниці Ічнянщини, кожна з яких мала власну символіку.

Учень-дослідник: Ічнянський полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця лівобережжя України та перших років існування Гетьманщини.. Полковий центр — Ічня (нині місто Чернігівської області). За час існування полку ним керував близький соратник Богдана Хмельницького, Филон Джалалій.

Полк проіснував до 1649 року, потім увійшов до складу Прилуцького полку як дві сотні. ( слайд 4).

Монастирищенська сотня.Сформувалася у складі Прилуцького полку восени 1648 р. Юридично закріплена уньому Зборівською угодою в жовтні 1649 р. у кількості 98 козаків. 1658 р. донеї приєднали Галицьку сотню Прилуцького полку. Незмінно перебувала уПрилуцькому полку до ліквідації у 1782 р. Територія увійшла до складуЧернігівського намісництва. Сотенний центр: містечко Монастирище, тепер - село Монастирище Ічнянськогорайону Чернігівської область.

Іваницька сотня.

Сформована після Зборівської угоди у складі Прилуцького козачого полку. Іваницькою сотнею тоді командував Степан Гриценко. Це досить поширене українське прізвище, яке дуже часто зустрічається й не тільки серед козацтва. Досить тривалий час зберігалося воно i в самій Іваниці.Уci, хто потрапив до реєстрів, були учасниками не тільки облоги Збаража i Зборівської битви, але й ycix інших знаменитих битв Визвольної війни, починаючи від Жовтих Вод.

(слайд5)

Івангородська сотня.

 (1648-1782 pp.).Виникла влітку 1648 р. як військовий підрозділ Ніжинського полку. Входила також до Борзнянського полку (1649). Юридично оформлена Зборівським трактатом і юридично закріплена 16 жовтня 1649 р. за Чернігівським полком у кількості 99 козаків. Десь між 1651-1653 pp. відійшла до Ніжинського полку, у якому значиться за присяжними списками 1654 р, у складі містечка Іван Города та сіл Більмачівка, Омбиш, Максимівка, Мартинівка, Махнівка, Фастівці. Відтак від 1654 і до ліквідації у 1782 р. сотня незмінно знаходилася в складі Ніжинського полку. Після скасування сотенна територія увійшла до Чернігівського намісництва. (слайд 6)

Учень 1. Тяжкі часи настали в Україні після смерті Б. Хмельницького. Страшна братовбивча війна розгорілася між козаками.

Учень 2. Називався цей період Руїною . Неоминули ці часи і Ічнянщину . Запрошуємо вас до наступної, « темної» кімнати з історії козацької Ічнянщини.

Учень-історик. У роки руйнації козацької держави Прилуччина, а разом з нею і ічнянські землі,стала ареною безперспективної політичної боротьби між різними ворогуючими силами. У 1660-х рр.. в Ічні перебував переяславський полковник Яким Сомко, який намагався стати гетьманом України. В Ічні відбулися переговори Якима Сомка та його  політичного  супротивника , претендента  на гетьманську булаву ніжинського полковника Івана Золотаренка. Саме в Ічні полковники примирилися, і Золотаренко відмовився від гетьманства на користь Сомка. Улітку 1662 року в Ічню зїхалися полковники, сотники, значкові козаки, й у Воскресенській церкві присягли на вірність Якиму Сомку та пообіцяли обрати його гетьманом на козацькій раді у Ніжині. ( слайд 7) Ця рада увійшла в історію як   « Чорна Рада». Улітку 1663р. за підтримки російських військ та політичних інтриг гетьманом обирають не Сомка , а промосковського ватажка Івана Брюховецького.  У всіх селах, які  підтримували Сомка , були вчинені погроми і пілпали. Не минули вони і Ічню. Ічня була вщент спалена і пограбована. Згорів навіть Вознесенський храм на Ринковому майдані. Сомка та кілька його прихильників було страчено в Борзні. Після Хмельниччини на Україні відбувалася не тільки « Руїна» , а ще й відродження панського ладу. Різниця була тепер тільки в господарях.  На зміну польській шляхті приходить козацька старшина, яка намагалась зайняти панівне становище краю. Прилуцький полковник Лазар Горленко теж був милостиво нагороджений російським царем. Ось документ, що це підтверджує:  « 1665. Ноября 17. Царская грамота Прилуцкому полковнику лазарю Горленку на дворянство и отчину, за его службу. … он, Лазарь, служил нам Великому государю по своєму обещанию верно и против неприятелів стоял твердо и мужественно, … и за его многие службы ми пожаловали его… И мы Великий Государь… пожаловали в прилуцком полку село Ольшаное…» з цієї грамоти ми дізнаємося про те, як потрапили в нову неволю наші земляки. ( слайд 8)

Учень 3. Одні говорять, що ти—лис,

                 Інші стверджують—герой.

                 Ти—життя своє віддав,

                 Ворога переборов.

                 Рідну неньку-Україну

                  Хотів позбавити ти ворогів

                 І через цю свою ідею навіки

                 Й мужньо ти спочив.

Учень 4. Ці слова характеризують яскраву особистість, видатного гетьмана Івана Мазепу ( слайд 9).Ми запрошуємо вас до наступної кімнати нашого віртуального музею. Це сторінка часів гетьмана Мазепи на Ічнянщині та закінчення козацької історії на Ічнянщині.

Учень-історик. Разом з початком гетьманування Мазапи в Україні розпочинається нова доба. Мазепа всіляко підтримує козацьку старшину і оточує себе відданими полковниками і сотниками. По всій Лівобережній Україні відбувається зміна козацької старшини, яка торкнулася і Ічнянської землі. 1687 р. іченським сотником став Іван Стороженко, виходець із правобережної старшини, який пізніше призначається прилуцьким полковником  на місце убитого Лазаря Горленка. Не минули Ічнянщину і події Мазепинського повстання проти Московії. Спочатку Ічнянська сотня всіляко підтримувала дії гетьмана Мазепи, але після Батуринської трагедії її дії змінилися. Після Івна Мазепи сотником ічнянським залишається Андрій Стороженко, який ще в 1703 році обирається на сотництво після смерті батька. Нічим не виявивши себе в роки війни, він залишився вірним царю і не підтримав Мазепу. За це у 1709 році за універсалом Івана Скоропадського одержав села Томашівку і Ступаківку. Це пояснюється політикою царського уряду, що використовував українське козацтво як дармову військову силу. Іченські козаки в першій половині ХVІІІ ст.. пройшли майже всі шляхи принижень і поневірянь Лівобережного козацтва. Поступово вільні козацькі поселення перетворюються на залежні села. Вільною до 1748 року залишалася лише Ічня. У 1764 році було ліквідовано гетьманство, і збройні сили українського козацтва фактично перестали існувати, хоч поділ на полки та сотні залишався. В Іченській сотні тоді було козаків виборних—1154, козаків під помічників—1404 . 1781 року поділ на полки був скасований і останні реорганізовувалися в регулярне військо. Згідно з царським указом 1783 р. створюється десять карабінерних   кавалерійських полків. Кожний полк мав шість ескадронів по138 чоловік. Офіцерами залишалися колишні козацькі старшини. Іченська сотня увійшла до Софіївського полку. Штаби ескадронів полку розміщувалися в Ічні, Прилуках, Іваниці, Переволочній, Івангороді. Ось так закінчується багатостраждальна козацька доба Ічнянського краю

Учень 1.

...Не плакала б Матір Божа

В Криму за Украйну.

Як мандрували день і ніч,

Як покидали запорожці

Великій Луг і матір Січ,

Взяли с собою Матір Божу,

А більш нічого не взяли.

Учень 2. Це уривок з  поеми « Іржавець» Т. Г. Шевченка. Ми не зпроста згадали її саме зараз. Адже Здавна було відомо, що козаки—вірні християни і мали свої козацькі святині. У наступній кімнаті нашого віртуального музею ми ознайомимося саме з козацькими святинями Ічнянського краю.

Учень-дослідник. До уславлених чудотворних образів належала  ікона, яку згодом назвали Іржавською. За хроніками, ікона написана в 1572 р. на території південної України, тобто, десь через 10 років після трагічної загибелі Байди - Дмитра Вишневецького - легендарного засновника Запорізької Січі. Ікона мала сумний пророчий дар: вона передчувала поразку та біду, і в знак цього її світлий лик зрошували сльози. Образ Пречистої перебував на Січі у викопаній церкві св. Покрова. Перед походами козаки зверталися до неї з молитвою і вірили в її віщування. За переказами плакала Матір Божа і перед Полтавською битвою. Запорізька Січ незабаром була знищена і в 1711 році в пониззі Дніпра, підвладному у той час кримському ханові, козаки побудували Олешківську Січ. У ній вони зазнавали жорстоких утисків з боку кримського хана. Їм заборонили, зокрема, побудувати церкву, і ікона Богоматері була встановлена в наметі. Молилися таємно. Чудотворна ікона плакала від жалю за долю України. Із Олешківської Січі п'ятеро козаків родом з містечка Іржавець (Іван Доценко, Данило Поливьяний, Ярема Голик, Іван Чистий і Федір Фастовець) у 1716 р. таємно привезли її в містечко Іржавець. ( слайд 10).

Учень-історик. Окрім ікон козаки шанували корогви, що вважалися святинями кожного полку. (слайд 11-14)

Учень 3. Ось і скінчилася чудова подорож,

                Ось і настала пора нам прощатись.

                Шкода, що має кінець все на світі.

                Настав час з « музеєм» прощатись

Учень 4. Спасибі вам, ваша Величносте Історіє!

                 Ви багато чому нас сьогодні навчили.

                  Надали оптимізму нам і наснаги,

                  І козацького духу, козацької сили!

Пісня « Козацькому роду нема переводу»

Виховний захід, присвячений Дню міста Ічні

«Шляхами віків»

        Край, де «лепехою й м’ятою пашить вода криниць», де «розносить радість жайворон на золотім крилі», де ніжно і тривожно говорять буйні трави на лугах, де весною все потопає в цвіту, де влітку земля дарує щедро виплеканий урожай, де восени розкішно-казкові стоять ліси в шатах золотих, де зимою  починається казка снігова. Це все наша Ічня!

Мета: сприяти вихованню поваги до малої Батьківщини, розумінню подій сучасного життя і баченню перспектив дальшого розвитку через знання не лише загальних закономірностей історичного розвитку, а й конкретних подій, що відбувалися в рідному краї.

Обладнання: портрети відомих людей Ічнянщини (Мартоса І. П., Чумака В., Васильченка С. та ін.), стінні газети, присвячені Дню міста, репродукції картин художників-земляків, вислови поетів та письменників про Ічню:

Зелена Ічня. Тополиний гай.

Які ліси тут. Як чудово в полі.

Любив колись оцей пісенний край

Васильченко – співець людської долі.

                                                   Г. Коваль.

Ічня, Ічня, ти рідна моя

І журила мене й обіймала.

Про побачення мрію все я,

Для розмов і ночей було б мало.

                               І. Кмета-Іченський.

Учень 1. В сиву давнину засновано місто Ічню. Під час страшної монголо-татарської навали ХІІІ ст. воно було зруйноване дощенту, багато жителів загинуло. Це татари дали назву містечку і річці, що тут протікає. «Ічня» - татарського походження і означає «водопій», «стоянка для коней». Бо по берегах річки Іченьки були віковічні ліси і багаті та соковиті трави, заплавні луки, на яких татари випасали коней.  Відомо, що населений пункт на місці, де розташований нинішній райцентр, існував ще до цього періоду і слов’янська назва його Яськове.

Учень 2. За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам’яному віці, понад 15 тис. років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів 5-1 тисячоліття до н. е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м. Ічні.

Учень 3. Кургани – свідки кривавих побоїщ наших земляків з ворогами, в них вічність і не прочитана ще до кінця історія нашого краю.

Билинна земле,

Диво-краю,

Ні з ким тебе не порівняю.

Од скіфа до русина-воя

Ти як одвічне поле бою.

Тут вої йшли проти навали

Й на смерть, на славу всі стояли

Від ханських стріл і диких зграй

За Русь святую,

За рідний край.

                                             Г. Коваль.

Учень 4. У 17 ст. Ічня являла собою замок-фортецю. Фортеця мала форму чотирикутника з майже рівними сторонами (150 сажнів у довжину і 145 сажнів завширшки). На розлогому земляному валу стояв дерев’яний палісад з товстих дубових колод. По кутах чотири дерев’яні вежі, на кожному боці – дерев’яні важкі ворота. Укріплена частина називалася «городом», а та, що розміщувалася поза валом – містечком. Одразу за північною стороною валу було велике панське помістя з фруктовим садом, поруч якого стояв панський будинок. Князь в Ічні ніколи не жив, а помістя призначалося для управляючого. Місце, де стояв маєток, називалося «Корибутівщина» і до того ж вважалося нещасливим через невдачі, що їх зазнавали старости Вишневецького в особистому житті. Укріплення навколо Ічні виникли значно раніше. Вони поступово зміцнювалися, і в 17 ст. це був замок-фортеця.

Учень 5. Значне економічне піднесення Ічня переживає в 30-40-х рр.. 17 ст., що було результатом колонізації Переяславщини, здійснюваної польським урядом і феодалами в інтересах зміцнення свого становища на Лівобережній Україні. Зробивши Прилуки та Лубни центральними осередками своїх лівобережних володінь, Ярема Вишневецький посилив колонізацію цієї місцевості в 20-30-х рр. 17 ст. Інтенсивнішим став  рух шляхом Київ-Ромни, що проходив через Ічнянщину. Переселенці з Волині та Поділля знаходили тут добрі землі, багаті на рибу річки й озера, повні дичиною ліси, бортні та інші дари природи. Повновода Іченька саме біля Ічні була зручним  місцем для будівництва водяних млинів, яких 1640 року налічувалося три.

Учень 6. У польських тарифах за 1628 рік Ічня не згадується, але на мапі Боплана вона вже позначена містечком, а в списках Пшездецького, які дають економічну характеристику володінь Вишневецького за 40 рр. 17 ст., в Ічні налічувалося 1494 двори та 10453 чоловік населення. Така велика кількість жителів Ічні пояснюється припливом сюди переселенців із покріпачених районів. Це були люди з певним досвідом господарювання. Ось чому в містечку швидко розвивається торгівля, ремесло, сільське господарство. У 40-х рр. 17 ст. іченські  купці торгували дьогтем у російських містах, про що свідчать записи в прибуткових книгах Курської митниці. Так 15 вересня 1647 року записано: «Иноземец города Ични Василий Иванов явил на возах 16 бочек дегтя. Взято пошлины 14 рублей, 16 алтын, 2 деньги». З книг видно, що через Курську митницю і раніше переїзджало чимало купців Ічні. Посилювався товарообмін з найближчими містами та містечками: Прилуками, Ніжином, Конотопом, Івангородом і т. д. Ічнянські ярмарки на Трійцю та Іллю, про які вперше згадується в історичних джерелах за 1654 рік, виникли в 40-х рр. того ж століття, у період бурхливого економічного піднесення Ічні.

Учень 7. Для охорони кордонів держави польський уряд створює на Лівобережній Україні окремі військові частини з покозаченого місцевого населення. В Ічні не було нестатку в хоробрих воїнах-козаках, і в 40-х роках був утворений окремий козачий полк, командир якого іменувався «Полковником Війська його королівської милості Запорозького  Іченським». На початку 1648 року полковником був Петро Головацький, а 1649-го – Степан Головацький, пам'ять про якого збереглася в книгах Воскресінської церкви. Ічнянський козачий полк був підпорядкований безпосередньо польському королю. Як тільки розпочалася Визвольна війна 1648 року цей полк негайно перейшов на бік повсталого народу і взяв активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Полковник С. Головацький загинув 1649 року за невідомих обставин. Запис в євангелії Воскресенського храму в пам'ять небіжчика Стефана Головацького не вказує місця загибелі. За польськими джерелами, Головацький улітку 1649 року тримав в облозі місто Речицю в Білорусі, був захоплений поляками в полон і посаджений на палю. Наприкінці 1649 року після Зборівського договору Іченський полк був розформований, а дві його сотні ввійшли до складу Прилуцького полку. Сотники Іван Янович і Федір Грищенко пройшли зі своїми козаками довгий шлях боротьби за волю і незалежність України.

Учень 8. Майже щороку після молебня у Воскресенському соборному храмі прощалися козаки з рідними і вирушали шляхом на збірний пункт до Прилук. Звідти весь полк брав курс до Дніпра. Зборів, Збараж, Берестечко, Батіг, Жванець, – ось далеко не повний перелік міст і сіл, де прилучани ділили з усім козацьким військом і гіркоту поразок, і радість перемог. Поріділими поверталися сотні після кожного походу, але на місце вибулих батьків ставали їхні сини. 1653 року залишилися в Ічні ще дві козачі сотні, на чолі однієї з яких був сотник Семен Герасимов. Це він у грудні 1653 року очолив сотню козаків для зустрічі російського посольства, яке через Іваницю-Городню-Вільшану їхало до Прилук, а звідти на Переяслав. Біля села Городні ічнянські козаки зустріли посольство і після привітань проводжали до самих  Прилук. А через півтора місяці в іч енських церквах на вірність царю присягнули два сотники, чотири отамани, два бурмістри, війт і 1778 козаків і міщан.

Учень 9. Скасований козацькою шаблею польський лад був замінений новим устроєм. Молода українська держава міцніла, набираючи сил. Тепер Ічня одержала ратушне управління. Вільними голосами козаки та селяни обирали козацьке управління та міський уряд. Пожвавлюється розвиток продуктивних сил. Це був період в історії українського народу, коли існували найбільш сприятливі умови для розвитку демократичного устрою та братерських взаємовідносин. Волелюбство, простота звичаїв, працьовитість, щирість хлібосольства та інші позитивні якості в поєднанні з ліричною натурою в майбутньому повинні були принести найблагодатніші наслідки в соціально-економічному, культурному та моральному відношеннях. Особливо жваво розвивалася торгівля у 80-х рр. 18 ст. В Ічні на той час налічувалося понад 70 торгових точок (рибні, соляні, м’ясні, гончарні лавки та крамниці красного товару). Щороку відбувалися по три ярмарки, по три базари щотижня. На багатолюдних ічнянських ярмарках товарообіг досягав 40 тис. крб. Містечко було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалося близько 30 тис. четвертей хліба (І чверть – 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби. Самобутність, своєрідність, національний колорит ічнянських ярмарків вразили російського художника В. Штенберга, який тут був проїздом. Все це він зобразив на своєму полотні «Ярмарок в Ічні», яке зараз знаходиться в Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 році діяло 23 винокурні. На річці Іченці було 9 млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. За переписом 1666 року ремісники становили близько 13 % від загальної кількості дворів. Ремісники, ковалі та шевці об’єднувалися в цехи. Були тут також ткачі, бондарі, вироби яких, особливо знамениті ічнянські кахлі, славилися далеко за межами України. До сих пір в народній пам’яті зберігаються назви мікрорайонів Ічні: Гончарівка, Ковалівка, Бочанівка.

Учень 10. Ічня здавна славилася як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. З покоління в покоління передавалися вміння і досвід. З покоління в покоління передавалися вміння і досвід. Історія донесла прізвища найбільш відомих ічнянських майстрів і династій: Панасенків, Погорілків, Огієнка, Небрикайла, Буряка, Носка, Сукала, Шамренка, Пархоменка. З династії Піщенків, яку заснував Хома Піщенко в 1863 році вийшов відомий на всю Україну гончар, член Спілки художників України Микола Якович Піщенко. Його роботи експонувалися на багатьох виставках не тільки в Україні, а й за кордоном, на Всесвітній виставці в Монреалі в 1967 році. Вони зберігаються в Чернігівському історичному та Київському державному музеях архітектури та побуту, в Ічнянському музеї

Були великі гончарі

Колись у ріднім краї.

Пишався ними наш народ,

Народ їх пам’ятає.

Вони вклоняються вогню,

Працюють на сторіччя.

Вони випалюють горшки

Достоту історичні

                                             П. Перебийніс.

Учень 11. «Руїна», що охопила територію України після смерті Б. Хмельницького, була провісником роз’єднаності та вікових бідувань народу, завдала величезної шкоди не лише господарству й культурі країни, а, що найголовніше, травмувала її національну душу. У роки лихоліття наш край став ареною безперспективної політичної боротьби між різними ворогуючими силами. Улітку 1659 року через Ічню в напрямку на Конотоп пройшли війська І. Виговського, у складі яких був і Прилуцький полк з ічнянцями, а з ними військо кримського хана. У битві під Конотопом російська армія зазнала поразки, що викликало паніку в Москві і втечу царя за межі столиці. У 1660 році в Ічні часто бував відданий син України, переяславський полковник Яким Сомко, який намагався стати гетьманом України. Тут він вів переговори із своїм політичним супротивником ніжинським полковником Василем Золотаренком. Тут влітку 1662 року у Воскресенський церкві козаки присягали на вірність Сомку. Драма, що розігралася пізніше, детально описана в романі П. Куліша «Чорна рада». Ічня була дощенту спалена і пограбована. Згорів і Воскресенський храм.

Учень 12. В 60-х роках з’являлися на території Ічнянщини з недобрими намірами татарські ватаги. В роки російсько-шведської  (Північної) війни ічнянські козаки були на боці Петра І. війна 1708-1709 рр., неврожай 1710 року, постої війська, морова виразка та сарана, - усе це разом взяте, дуже позначилося на стані економіки. Розорені селяни та козаки кидали свої обійстя та тікали. Але хоч і знесилена, Ічня продовжувала життя в наступні десятиліття.

Учень 13. Економічному розвитку міста сприяло прокладення вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ століття в містечку налічувалося 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків. Напередодні Першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалося 1150 учнів. З 1906 року бере свій початок сучасна Ічнянська гімназія імені Васильченка, перша назва якої – Иченское выщее городское четырехклассное училище имени цесаревича Алексея Николаевича, після якого учні могли вступати до гімназій, інших середніх навчальних закладів Ніжина, Чернігова та інших міст. В самій Ічні вищих, середніх навчальних закладів, клубів, бібліотек не було.

Учень 14. Страшним вихором пронеслася над Ічнею перша світова та громадянська війни. Пропустили через свої жорна, поламали тисячі людських душ, матеріальні цінності, зруйнували віру, знищили храми духовності. Голодомор… Кілька сот безіменних людей поховано на ічнянських кладовищах. Але скільки? Ніхто не знає, бо такого обліку не велося. За окремими даними – 3 тисячі! Помирали майже на кожній вулиці, але не багато. Можна сказати, що голодна смерть милостиво обійшлася з Ічнею, вибірково заглянувши в окремі двори, щоб забрати декого з їхніх мешканців. Без перебільшення можна сказати, що колгосп ім. 1-го Травня (голова Тимофій Іванович Пеліхов), певною мірою сприяв Ічні в боротьбі за виживання. Віддавши майже весь вирощений багатий урожай державі, колгосп допоміг Ічні вийти з хлібозаготівельного провалу й уникнути масового подвірного обшуку та вилучення зерна. Ситуація в Ічні була кращою, ніж в навколишніх селах ще й тим, що тут проживало чимало робітників і службовців, учителів, лікарів, спеціалістів сільського господарства та інших, які одержували щомісячні продовольчі пайки. Крім того, спиртовий та цукровий заводи теж допомагали виживати. В історії України це був період, що залишив сумний відбиток на всіх сторонах життя, особливо на побуті, культурі та, найголовніше, на психології кількох поколінь.

Учень 15. Але, не зважаючи ні на що, життя не завмерло. Сонце світило, як і завжди. Народжувалися діти, бешкетували школярі. Юнаки та дівчати їхали вчитися в інститутах і технікумах, вербувалися на роботу в Донбас, за комсомольськими путівками їхали до Сибіру та Далекого Сходу. Новим випробуванням стали репресії проти «ворогів народу», тобто проти людей, які в будь-якій мірі протестували проти насильницької політики нового режиму. За неповними даними в Ічні було репресовано понад 150 осіб. Цінність людського життя впала до небувалого рівня. Церкви були закриті, обезглавлені. Зовсім знищено було Ічнянську Успенську церкву. Наприкінці 30-х років у трьох середніх, трьох семирічних і трьох початкових школах Ічні навчалося близько 2300 учнів. У 1939 році розпочалося навчання в новому двоповерховому приміщенні середньої школи № 6 на 400 учнів.

Учень 16. 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Окупація Ічні тривала рівно 2 роки. Окупантами було вбито 225 осіб, з фронтів не повернулося 1500 ічнянців. Полум’ям пожеж були пошкоджені спиртовий завод, МТС, заготзерно, школа № 6, я якій зберігалося багато зерна. Воювали на воєнних фронтах ічнянці відважно. Ічня є батьківщиною двох Героїв Радянського Союзу – Олексія Гнатовича Негоди, дивізія якого першою штурмувала рейхстаг, та Миколи Семеновича Шульженка, який приймав участь у форсуванні Одера. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко. Їхніми іменами названо вулиці. Вересневі дні 1943 року принесли ічнянцям не лише радість і надію на визволення, а й велику печаль у багатьох сім’ях. Трагедія сталася 11 вересня , коли на спиртзаводі вибухнула цистерна із спиртом. Сотні людей, які прийшли за ним, опинилися в сфері полум’я та гарячої пари. На людях горіли одяг, взуття, волосся. Кілька десятків людей згоріли на місці і обвуглені трупи ледве розпізнавали. Частина померла через кілька днів, тижнів чи місяців. Були і ті, які потерпали роками. Чернігівщина стала справжнім партизанським краєм. Підпільну роботу на Ічнянщині очолював  Іван Юхимович Попко. Чимало ічнянців брали активну участь у партизанському русі. Війна закінчилася, осиротивши не одну дитину, залишивши тужну пісню і заплакані очі не одній дружині, посрібливши скроні і залишивши у вічній скорботі не одну матір.

Ось і вся філософія воєн…

Звершилось!..

З кірхи дзвін сколихнувся над тишею хат.

Я стояв і дививсь, як черемха росилась

Над німим кладовищем ворожих гармат.

                                                      Г. Коваль.

Учень 17. Після визволення міста все населення від малого до старого піднялося на відбудову господарства. У 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчкомбінат. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60-х роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивалася промисловість, сільське господарство, культура, освіта. У 1978 році в свої стіни прийняло учнів нове приміщення школи № 1, де зараз міститься Ічнянська гімназія імені Васильченка.

Учень 18. Моя мальовнича земле. Багато ти вистраждала, пережила. Але з кожною весною, з кожним світанком ти омолоджуєшся, стаєш красивішою. Тільки ти зустрічаєш своїх дітей таким чистим і медово-п’янким повітрям, настояним на запахах трав і дерев, свічками каштанів і цвітом липи. Тільки тут, удома, можна відпочити душею, напитися джерельної води з батьківської криниці, набратися снаги, щоб жити і творити.

Учень 19. Шумить ліс, шелестить колосом поле, народжуються діти… нехай будуть щасливі діти твої, Ічнянщино. Дай, Боже, щасливої долі тобі на віки, рідна земле. Щоб не знала більше ні воєн, ні голоду, щоб не торкався тебе чорним крилом Чорнобиль. Щоб тільки праця і радість, пісні і хліб були у твоєму великому домі.

Виховний захід: «А жінка в світ приходить для любові...»

Мета: виховувати в учнів почуття любові та поваги до жінок; формувати активну життєву позицію; розкривати творчий потенціал учнів.

Ведучий І . «Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної. Вона відбуває обов’язки життя не дійсним, страдницьким чином: муками пологів, піклуванням про дітей, покорою чоловікові, для якого вона має бути вірною і терплячою подругою. Вона не створена для вищих страждань, радощів і потужного прояву сил; її життя має проходити спокійніше, м’якше, ніж життя чоловіка, не стаючи, власне, від цього щасливішим чи нещаднішим». Такої думки про слабку половину роду людського дотримувався німецький філософ Артур Шопенгауер, який вивчав природу і звичаї протилежної статі.

Ведучий ІІ. Старі ікони і парсуни доносять до нас одухотворені, просвітлені обличчя наших жінок ще від прадавніх часів і часто з книжкою в руках. Вони не тільки були дружинами високопоставлених чоловіків із українських князівських родів, шляхти та козацької старшини, а й самі були політиками, ученими, митцями. Мало того, протягом всієї історії України чимало з них в культурно-освітній діяльності не тільки не поступалися чоловікам, а й перевершували їх. Але завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло.

Ведучий І. Історія донесла до нас імена двох видатних жінок-козачок: Марусі Чурай та Мотрони Кочубей. У кожного козака була мати, були й сестри, кохана, наречена, була й дружина з дітьми. Вони плакали виряджаючи козаків на Січ в похід, чекали роками на їх повернення, а не дочекавшись, знову чекали… Вели без чоловіків домашнє господарство, ростили й виховували синів, які, зростаючи, йшли услід за батьками…

Ведучий ІІ. Постійна відсутність чоловіка-козака, що пішов на Січ, в похід або загинув, сприяла  формуванню в української жінки стійкості, незалежного характеру. Але тернами був укритий цей шлях до незалежності. За відсутності чоловіка треба було виховувати дітей, сіяти і жати хліб, самій вирішувати важкі і важливі справи. За будь-яку ціну треба було вижити, не схибити. Все це підносило на вищий щабель її власну гідність і авторитет, сприяло формуванню самостійності й волелюбності.

Ведучий І. У покозаченій Україні, як більше ніде у Європі, жінка була рівноправна з чоловіком. Вона мала юридичне право самостійно виступати в суді, про що тільки мріяли жінки інших європейських країн. Сама вибирала собі нареченого й могла розлучитися з чоловіком, якщо того забажає.

Ведучий ІІ. Почуття гідності та поваги, що оточували українську жінку в козацькі часи, сприяли тому, що вона підносилась до високого розуміння інтересів народу і вітчизни.

(Глядачам пропонується вікторина)

Сценка «Роксолана»

Сценка «Мотря Кочубеївна»

Ведучий І.  Приймаючи рішення про щорічне відзначення 8 березня Дня міжнародної солідарності жінок у боротьбі за економічні, соціальні і політичні права, делегатки 2-ї міжнародної конференції соціалісток, що проходила в Копенгагені 1910 року, мабуть, і не сподівалися, що їх ініціатива десь виросте до масштабів всенародного свята. Та  й не святкування, а боротьбу за свої права пропонували тоді феміністки. Але чи то час для цієї визначної дати, чи взагалі людська природа зробили свої корективи.

Ведучий ІІ. Весна, пробудження природи, чарівні жіночі посмішки, теплі зворушливі почуття як від шанувальників, так і пошанованих – і символ боротьби став просто всенародним святом, принаймі на теренах колишнього Радянського Союзу. Та чи були такі вже зневажені жінки в минулому? Історичні приклади засвідчують протилежне.

Ведучий І. Єгипетська цариця відома, як еталон жіночої вроди, мати шістьох дочок Нефертіті була твердим вольовим державним діячем, що відстоювала державні ідеали навіть тоді, коли їх зрікся її чоловік. Інша володарка Єгипту Клеопатра, що більше відома як розбещена спокусниця, була в той же час повновладною правителькою країни навіть при живому фараоні.

Ведучий ІІ. Згадаймо приклад з нашої української історії. Велика княгиня Ольга, жорстоко помстившись древлянам за вбивство чоловіка Ігоря, стала правителькою всієї Русі і правила державою навіть тоді, коли син Святослав, що перебував весь час у походах, досягнувши повноліття, став фактично київським князем.

Ведучий І. У похмуру добу середньовіччя яскравою зіркою засвітився героїзм легендарної Жанни д’Арк. Проста селянська дівчина стала на захист батьківщини. З розрізнених, деморалізованих загонів розбитої армії вона зуміла згуртувати боєздатне військо і повела його в переможний наступ на англійських завойовників. Тільки її волею і хистом Франція була врятована.

Ведучий ІІ. Хоча королівський трон Великобританії жінки займають досить часто, все-таки англійці особливо пишаються королевою Вікторією, що перебувала на троні 64 роки. За її правління Англія вирвалася на передові рубежі світового розвитку. Вона навела лад у королівському сімействі і цим врятувала монархію від занепаду. І все це було досягнуто, як стверджують самі англійці завдяки привабливості, м’якій жіночій принциповості, чесності самої королеви.

Ведучий І. І на Російському престолі після смерті Петра І в 1725 році до кінця 18 ст. було аж п’ятеро жінок, серед яких найпомітнішою і найвправнішою правителькою була Катерина ІІ. Чужинка, що не мала на царювання жодних династичних прав, скинувши з престолу через змову свого чоловіка й уміло прибравши фізично всіх можливих претендентів на корону, вона залишалася імператрицею 34 роки. Звичайна повія  за українськими правилами моральності поведінки в державних справах була рішучою, сміливою і вмілою. Вона скасувала Гетьманщину в Україні, без стрілянини й супротиву ліквідувала грізну Запорізьку Січ, запровадила в Україні кріпацтво.

Ведучий ІІ.  Історія знає серед жінок-правителів і нікчем, і зловісних кривавих диктаторів. Так китайська імператриця Цисі безжально вбивала своїх супротивників і близьких родичів, навіть власного сина. Жорстоко придушувала повстання і виступи проти неї.

Ведучий І. Можна навести ще багато прикладів того, що і в давнину немало було видатних жінок, які піднялися до вершин суспільного життя. Але особливий злет жіночої присутності в керівних структурах, у політиці та і всіх сферах людського буття спостерігається в кінці ХХ ст. Прем’єр-міністр Голда Меїр в Ізраїлі, Маргарет Тетчер у Великій Британії, Індіра Ганді в Індії. Навіть у мусульманських країнах, де роль жінки визначається релігійними нормами і віковими традиціями, уряди очолюють представниці «слабкої статі» Беназір Бхутто а Пакистані і Тансу Чіллер в Туреччині.

(Демонструється презентація «Жінки сильні світу цього»)

Ведучий ІІ. Значно активніше стали втручатися в державні справи жінки в Україні, особливо уже в незалежній. Жінки присутні у Верховній Раді, в уряді, в загальнодержавних і релігійних управлінських структурах. Є серед них політики успішні і не зовсім. Є розумні, освічені, із державним мисленням. Є просто майстри піару. Але це уже хто на що здатен. Головне – двері у суспільне життя для жінок відчинені. А щодо боротьби, яку запрограмували «матері-засновниці» свята 8 березня, то, може, її й не треба? Нехай кожна жінка сама визначає місце в житті. Хіба погано, коли жінка піклується про сім’ю? Якщо ростить дітей і ростуть вони доглянутими, вихованими, здоровими? Пригадайте, в дитинстві кожного найщасливішим був день, коли мама була вдома. Якщо ж боротьбу за емансипацію піднести як самоціль, то можна дійти до абсурду, як це було в СРСР, коли в представницькі органи влади обов’язково набирали певний відсоток жінок, а в уряді була лише одна в часи радянської влади Катерина Фурцева – міністр культури. Коли дівчат саджали на трактори, а чоловіків, що доїли громадських корів та влаштовувались вихователями в дитячих садочках, підносили як героїв.

Ведучий І. Чи правильно спотвореною суспільною думкою відволікати жінку від ролі, визначеної її буттям? Кожна жінка має бути перш за все коханою, дружиною, матір’ю, берегинею сім’ї і родини. Негоже позбавляти її чарівності, привабливості, жіночності силою суспільної думки. Хай буде жінка! Слава жінці!

РОКСОЛАНА

 Автор. З півдня українська земля горіла від навальних, грабіжницьких нападів орд Кримського ханства. Серед невільників сотнями й тисячами йшли українські жінки. На них чекала тяжка виснажлива праця, а наймолодші та найпривабливіші потрапляли до гаремів по всіх тодішніх володіннях султанської Туреччини, Кримського ханства, навіть Єгипту.

      Але навіть за цих умов рабського існування українські жінки не втрачали любові до своєї землі, свого народу.

      Деякі бранки, маючи в неволі дітей та проживши життя, не могли вже повернутися на батьківщину, але робили все, щоб допомогти своїй Україні.

      Історичні джерела свідчать, що притаманна українській жінці зовнішня та душевна краса, тонкий розум та почуття лідерства сприяли тому, що вона навіть у неволі досягала високого статусу в Османській імперії. Українки-невільниці навіть були дружинами султанів.

      Саме про одну з них – Настю Лісовську і піде мова.

Сценка. Настуня в палатах султана Сулеймана

Сулейман (підійшовши до Настуні). Як довго ти тут?

Настуня. Три тижні

Сулейман. Чого ти така злякана?

Настуня. Я не злякана, тільки не знаю, як тепер покажуся на очі тій, якій я мимохіть перебила твій прихід.

Сулейман. Ти зовсім не потребуєш з’являтися їй на очі.

Настуня. Чи не так само зле буде мені тепер у кожної з твоїх жінок?

Сулейман. Ти, бачу, не знаєш, що котру жінку чи дівчину султан собі   вибере, то її відокремлюють і дають окремих невільниць і євнухів.

Настуня. Мусульманам Коран забороняє насилувати невільниць проти їхньої волі.

Сулейман. Ти знаєш Коран?

Настуня. Знаю.

Сулейман. Хто вчив тебе Корану?

Настуня. Побожний вчитель Абдуллаг у Кафі, в школі невільниць. Нехай Аллах Акбар дасть йому багато довгих літ.

Сулейман. Він добре вчив тебе. Чи ти віриш у Пророка?

Настуня. Я християнка.

Сулейман. І як же ти можеш посилатися на читанку Пророка, коли не віриш у нього?

Настуня. Але ти віриш. І ти тут вирішуєш, а не я.

Сулейман. Та й розумна ж ти! А звідки ти родом, як називаєшся і як сюди потрапила?

Настуня. Я з Червоної Русі. Твої люди називають мене Роксолана-Гуррем. Татари вивезли мене силою з дому батьків в день вінчання мого і продали мене раз у Криму, а раз тут, на Аврет-базарі.

Сулейман. То була вже жінкою другого?

Настуня. Ні. У день вінчання вивезли мене.

Сулейман (пильно дивлячись в очі Настуні). А чи ти б по своїй волі лишилася б тут, якби я захотів взяти тебе до свого гарему на правах одаліски?

Настуня. Ти не зробиш цього.

Сулейман. Чому?

Настуня. По-перше, тому, що я християнка.

Сулейман. А по-друге?

Настуня. По-друге, тому, що я тільки як служниця слухняна…

(Сулейман сміється).

Сулейман. По-перше, ти і як служниця не зовсім слухняна.

Настуня. А по-друге?

Сулейман. Кажи ти, що по-третє, бо не закінчила.

Настуня. Закінчу. Отож, по-третє, я думаю, що тільки тоді можна бути з чоловіком, коли його кохаєш.

Сулейман. Значить, тобі треба сподобатися?

Настуня. Так.

Сулейман. І як же можна тобі сподобатися?

Настуня. Подобається мені тільки такий чоловік, який не думає, що може зі мною робити все, що хоче…

Сулейман. А чи ти знаєш, що я міг би  за такі слова взяти тебе силою до свого гарему як невільницю?

Настуня. І мав би тільки невільницю.

Сулейман. Розумію. А як жінка ти хотіла б, щоб твоїй волі підлягали всі палати мої. Правда?

Настуня. Ні. Не тільки палати, але й усі землі твої і води.

Сулейман. Чи ти , о Гуррем, знаєш, чого домагаєшся?

Настуня. Так.

Сулейман. Як ти гадаєш, чи можна декілька разів кохати у житті?

Настуня. Я молода і недосвідчена. Але я щойно чула, як співали про це невільники з сербської землі, що працюють у твоєму парку:

Любов перша – чаша пахучих квітів,

Любов друга – чаша з червоним вином,

Любов третя – чаша чорної отрути…

Але я гадаю, що і перша, і друга любов можуть стати отрутою. Коли не благословить її Бог Всемогутній.

Сулейман. Першу чашу я вже випив. Тепер, мабуть, другу зачекаю пити, хоч вино заборонено Пророком. І вже чуюся, п’яний від нього. Тільки третьої чаші ніколи не хотів би я пити.

Я люблю, як ніколи зроду

У житті ще не вмів любить,

Твою тиху вкраїнську вроду

І бездонних очей блакить;

Твої білі тонкі зап’ястя

І твій гідний царівни стан.

Я збагнув: у любові щастя.

(Стає на коліно)

Упокоївся Сулейман…

О любове, століттями ждана,

Я схиляюсь тобі до ніг.

Не раба – Місафір жадана

На султанський прийшла поріг.

Відмикайте темниці мої:

Всім рабам Золотого Рога

І усім землякам її

Я сьогодні дарую свободу!

А на площах Стамбула мені

В честь моєї ханум для народу

Розведіть велетенські вогні.

Хто не вклониться Роксолані,

Із плечей злетить голова!

Автор.                          Хто не вклониться юній султані,

Із плечей злетить голова…

Скільки світ цей стоїть, я знаю,

Що красуні хитрі без меж

Вони завжди перемагають

І державами правлять теж.

           Це ж якою мала бути сила кохання, щоб всесильний володар світу розпустив свій гарем і не хотів більше нікого знати, окрім своєї Гуррем!

           «Такого ще не було ні з ким його попередників, - дивувався один із іноземних послів, - оскільки турки мають звичай брати собі то одну жінку, то іншу».

           Цей же знав лише Настю-Роксолану. Надав їх титул великої султанші Стамбула. Ніколи за всю історію Туреччини жінка ще не посідала такого почесного місця.

           Йшли роки, але почуття Сулеймана до Роксолани не охолоджувалися. Не знав він інших жінок, окрім неї. А вона була не лише гарною дружиною, а й першою жінкою Сходу і Європи. І це дуже імпонувало султанові. Вона була неодмінним його порадником.

          Щоб вижити і вистояти у великому султанському палаці, переповненому інтригами і небезпеками, Роксолані, крім чарівності, веселості, освіченості й мудрості, потрібні були і такі риси характеру, як мужність, кмітливість. А коли потрібно, й жорстокість.

          Настя мстила, вона боролася, вона ніколи не забувала великого горя, що заподіяли татари її рідному Рогатинові. І батька й матері, які спливали кров’ю… і передсмертних криків немовлят…

          «Це вам за сплюндровані наші села, за сльози України, за всіх дівчат-полонянок», - шепотіли її губи.

           Біля ложа, на якому помирала Настя, зібралися її син – великий візир Порти та онуки. Зігнутий Сулейман стояв навколішки і плакав. А перед її очима проходило все її життя.

           Ні, не даремно прожила на світі. Вона все зробила для України, що змогла. 41 рік войовнича Порта не чинила нападу на Україну і стримувала татар. Розквітла її батьківщина. Повиростали нові міста і села, стала сильною Запорізька Січ. А могутня Османська імперія почала слабнути…

        Сулейман наказав збудувати Роксолані величний мавзолей, як самому султану. Їх, султанів, було 36, але жодна з безлічі султанських жінок, за всю тисячолітню історію імперії не була похована так пишно, як 54-річна жінка-українка.

Мотря Кочубеївна

Автор. Василь Кочубей, генеральний суддя, був давнім військовим товаришем Мазепи ще за Дорошенка: вони були свояками. Старий Кочубей був багатир, яких мало: в усій Україні знали про його багатства. Та найбільшим його скарбом була донька Мотря. Мазепа був її хресним батьком. Пушкін у поемі «Полтава» так звеличив її красу:

Та й правди нічого ховать,

ніде нема Марусі рівні:

Вона мов квітка та дубрівка,

що тільки стала розцвітать;

Немов тополя на могилі,

гінкий та гнучкий стан прямий,

як шум біліє вся вона,

кругом дівоцького чола,

мов хмари коси бовваніють,

як маківочка рот красніє,

очиці як зірки блищать,

вродлива, ані втять, ні взять!

Та не єдиною красою

Маруся звісна стала всім,

А більше розумом своїм,

чутливим серцем, чеснотою.

Мазепі виповнилося більше 60, коли закохався у Мотрю. Його дужий організм не відчував наступу літ. Він мав струнку стать, гарні промовисті очі, що горіли живим блиском. Був якийсь чар довкола цієї незбагненної постаті; слава та кохання супроводжували її протягом життя. Донька Кочубея теж зазнала цього непереможного чару. Не маємо причин сумніватись, що вона щиро кохала гетьмана.

Дія І.

Діалог Мотрі з батьком Кочубеєм.

Мотря. Тату, до яких пір ми будемо терпіть таку зневагу? Наш край, ніби дім заїздний. Хто хоче, той і  звертає з дороги. А ми ж якась нібито окрема держава.

Кочубей. Що ти такими речами журишся, доню! То не жіноче діло. Тобі б краще про гідного чоловіка подбати.

Мотря. Тату, ви хочете мого щастя, а не хочете мене зрозуміти! Я не турбуюся собою, моя турбота – Україна. Хочу бачити її не приниженою, а вільною.

Кочубей. Нам треба коритися, доню, московському цареві, якого сам Господь послав нам.

Мотря. В Україні цар – пан гетьман Іван Степанович.

Слуга (заходить). Панночко, до Вас дівчата!

Кочубей виходить.

Дія ІІ

Розмова Мотрі з дівчатами.

Перша дівчина. Добрий день, Мотре! Як давно ми з тобою не бачилися! Мабуть, забула нас зовсім. Звісна річ – багата, щаслива.

Мотря. То говориш, нібито я дуже щаслива, бо багатого і знатного батька донька? Бачиш, яке моє щастя. Батьків рідко бачу, всі зайняті. То хоч ви з Батурина приїдете. А так, я сама, ніби птаха в золоченій клітці. Хочеться щось робити, не таке, - показала на своє вишивання, - а щось путнє, якусь гідну справу.

Друга дівчина. А може, тобі Мотре, вийти заміж?

Третя дівчина. Та ви що, дівчата, вона ж не звертає уваги на чоловіків.

Перша дівчина. Не скажіть, дівчата, я помітила, як Мотря ніяковіє, коли бачить старого гетьмана, свого хрещеного батька.

Мотря. Не знаю, дівчата.

Заходить слуга.

Слуга. Панночко, до Вас Іван Степанович.

Дія ІІІ

Діалог між Мотрею і Мазепою.

Мотря. Пан гетьман насміхається з хуторянки.

Гетьман. Таку хуторянку саджай хоч на княжий престол.

Мотря. Пан гетьман надто ласкаві до мене.

Гетьман. Це не ласка, тільки невмілий вислів моїх почуттів. Молодію, дивлячись на Вас. Так мені, Боже, хотілося б ще раз пережити все те, що я пережив. А пережив я чимало.

Мотря. Знаю. Я цікавлюся нашим минулим. Читаю хроніки та уважно слухаю розмови.

Гетьман. От і не пропала наша Україна, коли в ній зростають такі доні, як Ви.

Мотря. Спасибі, пане гетьмане, за гарне слово, але мені здається, що майбутнє залежить не від жінок. А від чоловіків.

Гетьман. Так воно Вам, Мотре Василівно, тільки здається. Від жінок багато чого залежить, дуже багато. Я знаю, що у вас на серці.

Мотря. Що?

Гетьман. Слава… І велич, і охота жити життям незвичайним, не таким, як тут живуть. (Показує на Кочубеїв двір.)

Автор. Гетьман проживав у Батурині. Він часто посилав свого слугу з листами до Мотрі, а та їх нетерпляче чекала. Дочекавшись, вона бігла у свою світлицю, зачиняла на засув двері й читала.

Слуга (входить). Панночко! Вам лист від Івана Степановича.

Мотря розпечатує листа, читає.

«Моє серденько, мій квіте рясний! Сама знаєш, як я сердечно, шалено люблю Вашу Милість; ще нікого на світі не любив так».

Мотря. Він мене кохає, а я кохаю його. Зараз же піду й поговорю з батьками.

Дія ІV

Розмова батька з матір’ю.

Мати. Василю! Василю! Боже мій, ти чув, що говорять люди про нашу дочку! Кажуть, що вона потайки зустрічається з гетьманом, що він присилає їй дорогі дарунки, а вона приймає їх. Яка ганьба, яка ганьба! Я чула, що Мазепа хоче з нею одружитися. Але я і чути про це не хочу.

Батько. Так, жінко! Гетьман має славу переможця жіночих сердець. Та чому саме наша дитина? Не кажу вже про різницю віку, але ж він вже хрещений батько, а православна церква забороняє шлюби між хрещеним батьком і хрещеницею. Який сором! Ніколи цього не буде!

Заходить Мотря.

Мотря. Мамо, тато, я кохаю Івана Степановича і хочу бути з ним.

Мати. Безсоромниця. Ти хочеш нас знеславити. Василю! Що вона каже! Ніколи цього не буде! Ти чуєш, Мотре, ніколи. Ми з батьком не дамо тобі свого благословення. Завтра, ні – сьогодні ти поїдеш до монастиря.

Автор. Мотрю силоміць відправили до монастиря. Дорогою вона втекла і рушила до гетьмана в Батурин.

Дія V

Зустріч Мотрі і гетьмана.

Гетьман. Чи мені сниться, чи мені здається, що ясне сонечко крізь хмари засміялося.

Мотря. А ні тобі сниться, ні тобі здається, з туги за тобою, серце в грудях б’ється!

Гетьман. Мотре, сонце моє!

Мотря. Пане мій…

Автор. Генеральний суддя Василь Кочубей посварився з Мазепою через кохання гетьмана до його дочки. Гетьман ходив понурий, багато думав. Загородили Кочубеї йому останній шлях до щастя. Невже він не людина, невже ж він тільки про інших має дбати, а про себе ні, невже ж він не має права на щастя?

    І гетьман вирішив: відправить він Мотрю назад до батьків. Для загального добра жертвує своїм власним щастям. Бачила Мотря смуток гетьмана. І теж думала.

Дія VІ

Розмова Мотрі з Мазепою.

Мотря. Іване Степановичу! Не сумуй. Тобі треба веселим бути і сильним. Туга висмоктує сили.

Гетьман пригорнув Мотрю до себе.

Гетьман. Бідна, бідна моя.

Мотря. Не бідна я, Іване Степановичу, бо ти обдарував мене нині довір’ям своїм, ти розпалив переді мною нову зорю-надію. Поїду, куди повезуть, до мами – так до мами, а хочуть до монастиря – хай буде монастир, бо з надією поїду. Накажи запрягти коней, я їду геть від тебе, щоб не забирати дорогого часу. Не до жінки тобі нині, не піклуватися тобі такою химерною дівчиною, як я.  Ти увесь посвятився справі.

Автор. Мазепа відіслав Мотрю до її батьків, та кохати її не перестав.

            Такою була драма, епізоди якої відбувалися між 1704-1705 рр.    21 серпня 1709 року гетьман помер. Ті, що були біля нього, чули, як перед смертю він кликав Мотрю.

    

Вікторина

       Жінка-українка віддавна грала значну роль у суспільному житті. Вона не лише народжувала здорове покоління, а й займалася громадськими справами, разом із чоловіками творила науку і культуру. Творила історію.

1.     Усе в ній було, що належить мати «державному мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і хитрість, - усе це мала княгиня. А от чоловіка її боги всім цим обділили. Тому і залишилася в історії сама лише страшна смерть. А після княгині – пам'ять і слава про її діяння.

-         Назвіть ім'я цієї княгині?

-         Де можна побачити її портрет?

-         Чи існує опис про помсту княгині?

(Княгиня Ольга – дружина князя Ігоря; Радзивіловський літопис; «Повість временних літ» Нестора).

2.     Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава не згадав про його дочок, а «Повість временних літ» була й залишається нашим головним джерелом з історії Давньої Русі до початку ХІІ ст. На підставі деяких вітчизняних пам’яток середньовічної писемності вдалося з’ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.

-         Як їх звали?

-         Хто з них найбільше славився?

(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна – королева Франції).

3.     Молода королева допомагала чоловікові керувати державою, часто підписувала за нього документи, які збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей материнської мови. Біблія, що належала їй, стала святою книгою Франції. На ній складали присягу королі, вступаючи на престол. Її нащадки упродовж століть правили країною. Деякі з них дожили до наших днів, зокрема Омелько ІІ, президент на корону України.

-         Яке її ім'я?

-         Членом якої академії наук вона була?

(Анна Ярославна – королева Франції, підпис на документах – «Анна Регіна»; За Ярослава Мудрого при княжому дворі утворилася своєрідна академія наук, членом якої і була Анна).

4.     Знаю вісім штук: умію я

Вірші голосні складать,

Їздить на коні прудкому, як змія,

Плавать в пінявих валах

І на межах на снігу шмигать,

Списом в оленя кидать,

Веслувать, як досвічений гребець,

Мечем, луком воювать.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає…

-         Кому призначені ці вірші?

-         Хто переклав цю поезію норвезького короля Гаральда ІІІ Суворого, де йдеться про Україну?

(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван Франко).

5.     Про Анну зовсім не згадано в наших літописах, а от її сучасниці Євпраксії пощастило. «Повість временних літ» під 1109 роком повідомляє: «Померла Євпраксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклавши її в Печерському монастирі, біля південних дверей. І зробили над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її…»

-         Чим була відома ця жінка?

-         Який слід залишила в історії?

(Євпраксія – Адельгейда, вільно володіла грецькою мовою, займалася наукою. Через деякий час час Зоя (так звали її в Константинополі) завершила свій медичний трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця випередила європейських вчених на два століття. Мужня жінка – виступила публічно проти глави Константинополя – Генріха ІV, від нього зазнала наруги і попросила захисту в церкви).

6.     Однією з найбільш відомих активних політичних діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Ярослава – великого князя Всеволода – Анна, яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує: «Отправилась в Греческую землю  Янка… И привела Янка митрополита Иоанна».

-         Яка подія зображена в літописі?

-         Чим була відома Янка?

(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монастир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит, знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволода. Про цю подію і розповідає літопис).

https://docs.google.com/presentation/d/1OJxpFQIfkTghatrQCM0COlTcnvuylm6b3twj0Xc0cng/pub?start=false&loop=false&delayms=3000